Розділ 7

   Фелікс сидів на кухні та на самоті їв бутерброд із ковбасою. "Який некоролівський сніданок", - промайнуло в його голові. Він так звик жити в цьому світі, що вже не міг уявити себе в Айронвуді. Він уже не пам'ятав, як це, коли люди тобі кланяються чи накривають твій стіл десятками страв. Після п'яти місяців проведених тут він не розумів, навіщо взагалі все це потрібно було робити. Навіщо хтось має пригинатись при зустрічі з тобою, та й на стіл цілком можна накрити самому. Здається, він і так замало їв у той час, щоб ще напружувати інших людей в обслуговуванні його трапез.

Фелікс неодноразово спостерігав, як дружина Рассела готує їжу. Досить цікавий процес. Багато людей у світі Джейн люблять це заняття. І чому в Айронвуді він вважав приготування їжі чимось низьким і недостойним?

Стрілки годинника занадто оглушливо шурхотіли серед тиші кухні. Фелікс із блаженним спокоєм оглянув кухню. Дивина, в цьому світі він спокійно може снідати стільки часу, скільки захоче. Він може їсти один бутерброд набагато довше ніж в Айронвуді кілька страв. Іноді здавалося, що його нинішній спосіб життя – суцільне неробство. Але цей відпочинок був потрібен йому дуже давно. Він надто втомився.

— Щось ти рано встав, — позіхаючи, на кухні з'явився Рассел. — Давня звичка прокидатись на світанку? Сьогодні Новорічна ніч, усі ляжуть спати пізно, а з огляду на те, що в нас ще багато роботи... Поспав би ще трохи.

— Я не міг заснути. Як вона?

Вночі дочці Рассела стало погано, піднялася температура, до будинку приїжджав лікар, який зробив їй укол зі шприца. Рассел сказав, що в шприці було зілля, яке допоможе дівчинці одужати.

Фелікс не розумів усіх цих проблем зі здоров'ям. Не розумів, що таке висока температура. Але дівчинка була дуже гаряча і Рассел з дружиною обтирали її мокрими рушниками. Кілька разів він чув, як Рассел сказав, що дівчинка вся горить. Фелікс не знав, чи може людина справді згоріти від підвищеної температури та навіть не хотів про це розпитувати.

— Все добре, — важко зітхнувши, відповів Рассел, — температуру вдалося збити. Лікар сказав, що це банальний ентеровірус. Ще кілька днів температура підійматиметься, а потім, дай Боже, все пройде. Головне, щоб вдавалось її збивати.

Рассел так спокійно про це говорив. Як він може знати, що за кілька днів усе буде гаразд? І як якийсь ентеровірус, що творить подібне, можна назвати банальним?

— Знаєш, я завжди думав, що Моллі надто емоційно реагує на хворобу дитини. Хоча можливо мені не зрозуміти, все ж таки вона мати. Але твій вчорашній переляк переплюнув навіть материнську тривогу.

Фелікс відчув себе збентеженим, почувши ці слова, невже хтось бачив його наляканим?

— Хвороб не варто боятися, — вів далі Рассел. — Найчастіше вони все ж таки проходять.

— Але щоразу неможливо точно знати, що захворювання минеться. Навіть зараз ти не знаєш точно, що все буде гаразд.

— Фелікс... — Рассел нахилився до нього через увесь стіл, — так сказав лікар, і моя дочка не раз уже хворіла так само. Я знаю, ти прибув зі світу, де люди ніколи не хворіють, але тут ми пристосовані до таких випадків. Не бійся, ми намагаємося не думати про погане, вірити у краще. Сьогодні в тебе перша зустріч Нового року, та ще й із родиною Джейн!

— Мабуть, мені не варто їхати. Твоя дочка хвора, я хочу залишитись і допомогти вам.

- Навіть не думай. Ми з братом Моллі відвеземо тебе до заміського будинку Джейн.

- Ні, дякую. Навіть якщо я поїду, то візьму таксі.

- Ніякого таксі, у Моллі тут все під контролем, і ти маєш подарувати Джейн свій витвір мистецтва. Такого світ ще не бачив.

— Рассел... Я знаю, ти хочеш, щоб ми робили подібне на продаж, але ж ти знаєш, що рано чи пізно я повернуся до Айронвуда. Відразу, як тільки мої сили повернуться. А вони дуже скоро повернуться, я відчуваю.

— Фелікс, звичайно, я хотів би, щоб ти залишився. І, правду кажучи, попри свою особисту вигоду від твоєї роботи в майстерні, я дійсно вважаю, що твоє місце тут. Ти знайшов Джейн, ти займаєшся улюбленою справою. Ти не винен усім і все. Я не хотів би тебе втрачати.

— Ти не правий, якщо вважаєш, що я нікому нічого не винен. Я потрібен своєму народові. Навіть якщо вижили лише кілька людей, я маю їх врятувати.

— Ну, якщо ти дійсно в цьому переконаний, то я тільки порадію, коли тобі вдасться всіх врятувати.

                                             * * *

Новий рік – особливе свято. Воно пронизане магією та казкою. У новорічну ніч завжди віриться, що наступний рік, буде зовсім іншим. Звичайно ж, більш вдалим та щасливим. Джейн так любила їхні сімейні новорічні традиції. На території заміського будинку в будь-яку пору року було чудово, але в таку засніжену погоду тут панувала справжня магія. Мама з татом з такою любов’ю висаджували рослини на території, прораховували, щоб у будь-який сезон було чим помилуватися. Блакитні ялинки особливо яскраво виглядали цієї пори. Взагалі, грудень видався напрочуд сніговим. Як правило, в їхніх краях снігу не дочекаєшся. Але цього року сніжить майже щодня.

Вона розповідала Феліксу про Новий рік та сніг у їхню першу зустріч, і ось – сьогодні вони разом відзначатимуть це свято, стоячи під дощем зі сніжинок. Як чудово, що погода дозволила йому побачити справжню зиму. Напевно, все справді не випадково. Як сказав Фелікс – він мав бути тут. І це правда.