Срібна Струна: Останній Кришталевий Дракон

Пролог

Світ Верхніх Скель помирав у мовчанні. Раніше тут кожна крапля дощу, падаючи на кварцову землю, вибивала дзвінку ноту «до», а птахи співали так злагоджено, що небо ставало фіалковим від задоволення. Тепер же над горами панувала важка, липка тиша Лорда Безгуччя.

​Аня стояла на краю прірви, тримаючи в руках свою скрипку. Її пальці змерзли, але серце палало. Перед нею, на самому піку, височіла велична фігура дракона. Крістал виглядав як найпрекрасніша статуя у світі: його крила були розгорнуті, голова піднята до неба, але він був холодним і нерухомим.

​— Я поверну тобі голос, — прошепотіла Аня.

​Вона приклала смичок до струн. Перша нота була тихою, як зітхання вітру. Друга — яскравою, як іскра вогню. Срібна струна завібрувала, і по тілу кришталевого дракона пробігла перша жива тріщинка. Десь далеко Лорд Безгуччя відчув цю вібрацію і розлючено закричав, але його крик не мав звуку.

​Почалася остання битва за гармонію світу.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше