СрІбна Нитка МІж Скелями

104.ЖАХ

ЖАХ

По шахових дошках і лезу ножа
За мною пліч-о-пліч побіг рудий жах,
І сипалась з нього луска та рожева,
Мені прям під ноги і під стопи темні —
Трикутники білі, посічені шрамами,
Присипані сильними рваними ранами.

Мій жах біг за мною і гупав щелепами,
Як потяги з гноєм гарчать, сигарета мов,
Шипів недопалиним чорним биком,
Він був мені нота і падаль, і тон.

Вся паща у жаха пропахла малиною,
А очі у жаха були апельсинами,
І цедрою він заглядав мені в душу:

— Біжи!

— Я не можу!

— Не можеш. А мусиш.

І мусила я, і неслась, і місила,
Мов те пісне тісто, ножів біле тіло,
Ми з жахом стрибали в клітки-інфузорії,
Де шахи вмирали — із ними історії...

І я би так вмерла, як міль та у шафі,
Якби жах напевно не взяв свого шарфа
І не зв'язав мені ноги в вузлах,
І не поніс би у лапах-руках.

(Квітка Лісовська)

Квітка Лісовська

Подобається

#299 в Різне
#12 в Поезія
#106 в Містика/Жахи

У тексті є: вірші на різну тематику, вірші про силу людей, від долі не втечеш

Відредаговано: 20.09.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись