СрІбна Нитка МІж Скелями

101. ПАЛЬЦЯМИ ПО ЗЕБРІ

ПАЛЬЦЯМИ ПО ЗЕБРІ

Слухай. Я ходила пальцями по зебрі.
Шоколадні вуха, чорно-білі ребра,
п'ятдесят квадратів, що вляглися в дереві,
в них така приватна і... неземна матерія.

Неземна матерія кольору індиго,
що звучить, як демони, що проспали в книгах,
й штрикають і шушпають рогами сторінки,
а їм в такт лиш стукають: стрілки, стрілки, стрілки.

Стрілки нотним станом розповзлись по стінах,
як мороз зі сталі
на фіранках білих.

Що гарчать, хитаються,
гладять підвіконня,
ніздрями торкаються
запаху лимону,

що змішався з зеброю
у бузкову кашу,
що на губи небом мов
пролилася важко.

Так, як проливається
в дишло цукор п'яний,
зебра не кусається.
Зебра-фортеп'яно.

(Квітка Лісовська)

Квітка Лісовська

Подобається

#287 в Різне
#15 в Поезія
#100 в Містика/Жахи

У тексті є: вірші на різну тематику, вірші про силу людей, від долі не втечеш

Відредаговано: 20.09.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись