Всі білі ворони завжди ходять в чорному, У синьому- болотному й навіть червоному. Всі білі ворони вони на те й білі, Щоб ребра із платини на голе тіло, поверх шкіряного пальто, А що там під ним не побачить ніхто.
Там гнуться орбіти, палають мости, Там в плоті дме вітер, у ранах густих. Шумить, шарудить, висипається, Висип, немов та що вариться в каві кориця.
Кориця... Кориця... Згоріла колода, Вдихає ворона клубок насолоди, Що потонув в білім мармурі-чашці, Так біла ворона клює темні хащі, Що на губах залишають калюжі, Мокрі засохлі молочні й не дуже.
Ворона їх лиже своїм язиком, І біла ворона стає вмить ковтком, Ковтком плями білої, у чорній плоті , Чорнилами синіми всірим болоті...
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
