СрІбна Нитка МІж Скелями

87. ТУТ НЕ СТАТЬ СЛОНОМ....

ТУТ НЕ СТАТЬ СЛОНОМ

Вулиці знов виють,
Як слони підбиті,
Наче рани гниють,
І в ті рани вітер.

Лізе і пролізає,
Наче кріт у нору,
Колить і кусає,
Аж до урбан-крові.

І течуть багряні
Й білі прямокутники
Між між коробки п'яні
І кварталами гнутими.

Йдеш немов в тромбоні,
І шумить у вухах,
І горчать у скронях
Всі заводи духом.

Диму сигаретного,
Кільцями метану,
Що завод атлета мов,
Підніма з дивану —

Звалища піщаного,
Що пропахло гноєм,
Хоча разом з чайником
В вікнах десь алое.

Повставали дружненько,
У квартирах жовтих,
А ти б'єшся вужиком,
Мов зелений жовтень,

В двері їх багряні,
Вкриті поролоном,
Та не відчиняють,
Хоча всі удома.

Ти тут не потрібен,
У всіх тихо в хаті,
Тож, як це не дивно,
Варто відв'язати

Хвіст свій той зміїний
Від заборів міста
І летіти димом
Й газом в небо чисте.

Чи не зовсім чисте,
Може, ще не вмите,
Може, там ще іскри,
Але тут бродити,

Між слонами й стінами,
Це окрема мука,
Коли десь за спиною
В'яжуть тобі руки.

Тут є три дороги —
Чистилище, ад, пекло,
У чорта на рогах,
Вибирай в моменті.

Хочеш — бери ножиці,
Обрізай, лити,
Хочеш — в багні кожному
Ступнями ходи,

Хочеш — залишайся
Й слухай визг слонів,
Але не лякайся
В ран огидний спів.

Хочеш — залишайся,
Це лише твій сон,
Але не старайся,
Тут не стать слоном.

(Квітка Лісовська)

Подобається

#281 в Різне
#7 в Поезія
#88 в Містика/Жахи

Відредаговано: 30.08.2026