СрІбна Нитка МІж Скелями

86. Я І ПРІРВА (16+)

Я І ПРІРВА

Волосся плеснуло по ключицях,
Я тут стою — і людина, і птиця.
Вростаю в скелю ногами жовтими,
І б'ють зап'ястя калюжі мокрі мов,
Морські на колір мої рукави.
І зла Харибда вже в них вповзає.

Свистить, шумить і ширяє вітер
У склянці серця, що вже розбита,
Розбита й склеєна, з дружків дна,
Я — лиш матерія. Не одна.

Зі мною тут он вугілля-камінь.
Ногою крок — і на дно упав він.
Розплився в морі молюском битим,
В синій безодні пливуть орбіти
І обвивають його, мов кокон,
А прірва дивиться на те збоку.

І плямка щось там зубами з крейди
Стискає губи — що колір неба.
Підскочила, булькнула — все зламалася.
Я з нею тут лиш удвох зосталася.

Я з нею тут, як за лісом-стінами,
Я з нею тут — клекіт той: «Обійми мене».
Я в її лапах — протонне явище,
На грудях лата, і пульс — кошмарище.

Я — її дзвін і її пульсація,
Десь під ступнями голки — овації.
Я — її запах канав й морозу,
Я на губах її — білок-сльози,
Я — та перлина, що в неї падає,
Немовби в устрицю, пил зорепадами...

(Квітка Лісовська)

Квітка Лісовська

Подобається

#272 в Різне
#6 в Поезія
#85 в Містика/Жахи

У тексті є: вірші на різну тематику, вірші про силу людей, від долі не втечеш

Відредаговано: 29.08.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись