СрІбна Нитка МІж Скелями

84.МЕДУЗА

МЕДУЗА

Я був медузою.
Точніше, я спав медузі,
Не каменем, не обузою —
Медузі я був союзом.

Я був лиш блакитним атомом
Її водяного тіла.
Я бачив: орбітою-хатою
Медуза моя бродила.

Й збирала в кишені зелені
Людей, що — круги — абрикоси.
Когось все тягла за вени,
Кому тягла жили і коси.

Бурчала моя медуза,
Бурлила на сім океанів.
Я став її тілі грузом.
Я мав би тут буть останнім.

Та запах трави, і прілі,
Морозу, і поту, й пилу,
І вектори всі змінили.
Медузу прям розчинило.

В гірку і солону воду,
Лист чорної акварелі.
Отак виглядає свобода?
Це диск з темних всіх матерій?

Раніше я був в медузі,
Тепер я лежу на диску,
І диск той — пісок для Крузо,
А П'ятниця ще не близько.

І твердо в хребет, і в'язко,
Так ніби лежиш на дереві,
Так ніби тобі вже ясно,
Що ти — тут одна матерія.

І світла, і темна, і різна,
Тут шкіра вже не принципова.
Тут зрозуміти б це пізно?
Чи диск цей — це вуж ніколи?

(Квітка Лісовська)

Квітка Лісовська

Подобається

#271 в Різне
#6 в Поезія
#84 в Містика/Жахи

Відредаговано: 28.08.2026