СрІбна Нитка МІж Скелями

82.ТЕ, ЩО ВСМІХАЄТЬСЯ В ТЕМРЯВІ...

ТЕ, ЩО ВСМІХАЄТЬСЯ В ТЕМРЯВІ

Я — те, що всміхається в темряві,
Зубами із леза й лози.
Я — пауза в слові даремному,
Закляття вночі три рази.

Я — Мара у тебе на грудях
І демон в твоїх головах,
Колючий цілунок сукуби
Й увесь полтергейст у дзеркалах.

Я — те, що ховається в шафі,
— Дубовій хатині і з ніздрями,
Що з золота, золота й платини,
Шумить і парує, кипить в мені.

Я — те, що сиділо під ліжком,
Під люстрою — дивним графіном.
Я — те, що повзло тишком-нишком
Й вдихало цей запах чарівний.

Кориця і чай той зелений
Бурлили у мене під нігтями,
Тарантулом повзли по венах,
І цокали дошками битими,

Паркету плоского і гострого, —
Кривий, що трикутник коричневий.
Ну синім він став! Ну що, господи?
Залитий сльозами чорничними.

Солодкими, кислими, в'язкими,
Як класні усіх восьминогів,
Як голос у тебе між зв'язками,
Молитва там, де нема Бога.

Я — те, що повзе по підлозі
І зливається в прірву кутків.
Я — те, що уже на порозі,
Коли ти заснеш. Ніж і звір.

Закотиться під вікном місяць, —
Жорсткий шестикутник холодний.
Зайдуть у повіки зіниці,
А я в твою спальню. Голодна...

(Квітка Лісовська)

Подобається

#284 в Різне
#8 в Поезія
#88 в Містика/Жахи

Відредаговано: 30.08.2026