СрІбна Нитка МІж Скелями

80. НОВИЙ МАРС

НОВИЙ МАРС

Дивись в мої зіниці як у чай,
І язиком, заплетеним у лисій хвіст, читай,
Читай всі мої вірші як молитви,
І як прокляття воронів зігрітих,
На крилах всіх рудих фламінго-інквізицій.

Забудь усі казки про добрих принців,
Що ходять по пласкій землі-пустелі.

Десь між облізлих коренів, що лізуть з землі-чрева,
І скручуються у комок гілок бургунді —
Це новий Марс.

На ньому будуть люди,
Він ягодою вовчою у Всесвіт
Вже котиться, гуркоче і несеться.

Він тебе вильє як прокислу воду
З душі моєї чорної утроби,
Лиш квакнеш, плюснеш
І розтанеш в атмосфері,
І заскавчиш в ім'я всіх проклятих матерій.

Там буде холодно і синьо,
Зовсім страшно,
Там, кажуть, всі хрести утричі важчі
Й огидніше смердять пахучим ладаном,
І розтікаються в тобі моя помада, мов,
Лишаючись червоними нитками.

Нитки — нічого. Це всього лиш шрами.
Казали: шрами личать твому племені,
Але брехали. Точно. І даремно.

Всі їх слова — моя забута проза,
Проковтнуті і не пожовані вірші,
Всі мої крапки зі смаком момози,
Розсмоктані під душем і в дощі.

Дощ — лиш пунктир в печері паперовій,
Він — лінія і крапка і хвиляста,
Але він точно не те слово двоскладове...

На Ел... На твому лівому зап'ясті.

Цей дощ — лише слизькі меридіани,
Неправильний, відбитий, дурний компас...

Як ти існуєш досі, хлопчику з туманів?
Годинники ведуть тебе за носа?
Ти ходиш петлями і зашморгами скачеш,
Бродиш по кулі гострими кругами,
А я сміюся і від щастя вже аж плачу.

Усе це стелено моїми сльо... слідами.

(Квітка Лісовська)

Квітка Лісовська

Подобається

#271 в Різне
#6 в Поезія
#84 в Містика/Жахи

У тексті є: вірші на різну тематику, вірші про силу людей, від долі не втечеш

Відредаговано: 28.08.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись