СрІбна Нитка МІж Скелями

77. КОСМОС

КОСМОС

Я йду крізь шершавий чорний простір,
Стискаю в долоні розбитий космос,
І ріже стрілка найдовшу лінію,
Місячним шляхом, мов сіллю білою,
Взяла й розсипалась, розтеклася
Між черепах-мозолів на пальцях.

І прокладає мені під ноги
Лимонно-жовту, мов хрест, дорогу,
Що мовби кистями і костями
Мене вплітає в трикутні храми.

В трикутних храмах годинник круглий
Ножем скрегоче по стінах рудних,
Губами-ромбами тихо чмокає
І наді мною верба висока мов.

Стоїть, мов п'яний монах, хитається,
Дихає ладаном — не вдихається,
Залазять лиш стоги сіна в носа
І колять стрілками, наче оси,

Зелені оси — нащадки хвої,
Яку я завжди носив із собою.
Носив, жував на зубах пожовклих
І гриз, як м'ясо гризуть два вовки...

Мені тут холодно і бентежно,
Оце індиго немає межі,
Оце індиго липке і в'язке
Мене сплітає в пахучу зв'язку,

Із пролісків, із кульбаб й лохини,
І чорним змієм знов в'яже спину,
І знов я маю щось наробити,
Щоб світ чи хоча би вікно відкрити.

(Квітка Лісовська)

Квітка Лісовська

Подобається

#284 в Різне
#8 в Поезія
#88 в Містика/Жахи

У тексті є: вірші на різну тематику, вірші про силу людей, від долі не втечеш

Відредаговано: 30.08.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись