СрІбна Нитка МІж Скелями

75. ЗАТЕМНЕННЮ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

ЗАТЕМНЕННЮ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

Сім кругів стали в одну лінію,
Лінія стала велоцираптором,
Велоцираптер став іскрами білими
І опустився у кратери завтра.

В безодні індиго він крутиться мальвами,
Сатурнами, марсами, маками п'яними,
І рукави із льняної води
Мочить у круглий смарагдовий дим.

І, піднімаючись з таці-галактики,
Десь він гарчить, а десь кряче
Та квакає.

Вдихає корицю в пурпурні легені
І зорі-птиці, і йод всіх затемнень,
І осипається у горлі ладаном,
І проростає знов, мов шовкопрядом би.

Й рветься трава із того шовкопряда
Там, де в людей часом в'яне помада.

Виє, обвивши і плечі, і груди,
Й льняного обличчя бліде тонке блюдо...

Блюдо зіткнулось з кругами в омаціях,
Сонце спіткнулось. Це транс? Трансформація...

(Квітка Лісовська)

Подобається

#279 в Різне
#7 в Поезія
#77 в Містика/Жахи

Відредаговано: 01.09.2026