СрІбна Нитка МІж Скелями

74. ВЕРБЛЮДИ -ТИТАНИ

ВЕРБЛЮДИ-ТИТАНИ

Дихають гори —
верблюди піщані,
всі під покровом
свого каравану —
чорних, смолистих,
сутулих собак,
що мов те листя,
гнучке на гілках,
в'ється мов тисяча
червів небесних...

На дно потече
і вернеться у Всесвіт.

Тим часом верблюди —
все крутиться в танці,
в оранжевім блюді,
у вовняній чарці,
із жал, вапняку,
сіри і павутини,
мов в кулаку
чашка стисне у стінах,
лише брудних,
але чистих верблюдів.

Із глибини
із верблюдів знов люди
вийдуть і знову
візьмуться шукати
душу і тіло,
за нею лататтям.

В чашці звонитимуть
краплями ртуті,
зубами й ланітами,
стебла зігнуті, —
скелети, що пахнуть
і сіллю, і порохом,
будуть рівняти
усі п'яті сторони.

І цілуватиме їх у зіниці
шовк білих саванів
на темних лицях,
що здійметься так,
і солодким, і приторним,
вітром на смак.

Тільки в небі покрити би
сутулий, нікчемний,
глухий караван.

Його на вечерю —
зоріркам-павукам.

Хай знають.
Хай знають усі каравани:

якщо в вас горби,
то ви точно — титани,
якщо ви — криві,
але рівні верблюди,
живі іще ви,
бо ви досі ще люди.

(Квітка Лісовська)

Квітка Лісовська

Подобається

#280 в Різне
#6 в Поезія
#88 в Містика/Жахи

У тексті є: вірші на різну тематику, вірші про силу людей, від долі не втечеш

Відредаговано: 30.08.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись