РОЖЕВІ ЖАБИ
(Поетичний екфразис до картини Клода Моне «Ставок з водяними ліліями»)
Жаби рожеві, на блюдах зелених
Глядять найглибшу з коричневих темряв -
Чай що налитий у чашку піщану,
Чай що парує трубою з титану.
Риби десь плавають,, жовті на денці,
І течуть лавами десь по інерції.
Жаби рожеві на блюдах підстрибують,
Схил ,сонця груди і небо все видно їм.
Сонце знову синє а небо знов жовте,
Схил -знову вогке і тепле болото,
Де тихо сплутались вербові коси,
І люто дзищать як смарагдові оси,
Мов авокадо спадають у темряву,
У водоспади коричневі демонів.
Плюсь ! Крап , крап , крап. На воді вже круги,
Жаби рожеві скриплять від нудьги.
І та нудьга знову пахне азотом,
Рибою ,качкою і жаб'ячим Потом,
Що струмонить по овальних губах,
Жабам так холодно. Жаби ж -не птах,
Бог поскупився на крила і пір'я,
Тому усі -жаби лиш паростки лілій,
Блідо-рожеві на колір як опік,
Сидять ловлять мух на усіх одним ротом.
(Квітка Лісовська)
#279 в Різне
#7 в Поезія
#77 в Містика/Жахи
вірші на різну тематику, вірші про силу людей, від долі не втечеш
Відредаговано: 02.09.2026