СрІбна Нитка МІж Скелями

72.ЛОТОС ІЗ БЕЖУ

ЛОТОС ІЗ БЕЖУ

І розпуститься лотос із бежу,
і ти вийдеш з солоної кулі.
Тебе вкинуть у зі шкіри одежу,
як мураху ту білу, у клунок.

І розірветься в тебе у грудях
два багряні трикутники-кокони,
й полетять в проспортоване всюди
сім метеликів людськими кроками.

Вдарить в карі і темні зіниці
жовте світло тобі черевиком,
й слід квадратний на лобі лишиться —
комусь — крапка, для тебе — великий.

І великий, тяжкий, зовсім довгий,
наче ножиці-леза з металу,
клацнуть раз, клацнуть два — й, в ім’я Бога,
пурпуровий шнурок обрізають.

І запахне із банки вже йодом,
не із моря, не з кулі вже сіллю.
Тебе тут підлатають по ходу
й покладуть мокрий бинт в суху прірву.

Зроблять з тебе жука з фіолету,
забинтують якимись бантом.
Теплий ти, знов потонеш в конверті
і уп’єшся пісним молоком,

що стікатиме ясними голими
у гігантське відро крихти-тіла.
Тобі світ уже звалився на голову,
але знай: ти ні в чому не винен.

(Квітка Лісовська(

Подобається

#271 в Різне
#5 в Поезія
#67 в Містика/Жахи

Відредаговано: 04.09.2026