СрІбна Нитка МІж Скелями

70 ЛІС ХОДИТЬ -БРОДИТЬ...

.ЛІС ХОДИТЬ-БРОДИТЬ

Мій ліс ходить-бродить
шляхами небесними.
Мій ліс з кори й броду,
з дерев, що воскресли мов.

І тягнуться в синє
жилавими шиями,
так, наче нитками і сіллю,
вже шили їх.

По сірій, коричневій, мервій мов шкірі
повзуть, мов засічками,
сім чорних зміїв —

смола, що стікає
з землі догори,
і колами грає
усіх кольорів.

Сірий — це дим,
жовтий — сонця ікони,
неба маяк вже палає червоним.

А десь вгорі
шкварчить шум малахітовий,
й в травах дзвенить
грошем ламаним-квітами.

Що то за квіти — не знаю і досі,
та вони пахнуть, як зоряний простір,
пахнуть дощем і ще каменем мокрим,
пахнуть петрушкою і чомусь мохом.

Мох той облизує пористу землю
своїм язиком, що перепорно-зелений.
Земля тихо крягче порожньому горлі,
на смак вона як води всі джерелові.

На смак земля мов дикий мед
і сметана,
якщо їх змішати на голу,
руками.

І долоні мої вже стають чистотілом,
сметану мішаю із зоряним пивом.
Й стікаю росою в западини й ями,
лежу в темноті мов німа і мов п'яна.

І тепло, і холодно зразу мені,
із мене ростуть лиш полин й бур'яни.

(Квітка Лісовська)

Квітка Лісовська

Подобається

#272 в Різне
#6 в Поезія
#85 в Містика/Жахи

Відредаговано: 29.08.2026