СрІбна Нитка МІж Скелями

66. ТЕРАКОТОВІ КОТИ

ТЕРАКОТОВІ КОТИ

Теракотові коти
Бродять сном салатовим
І каштанові сліди
Залишають лапами
На коричневій землі —
Талім шоколаді.

І в багряному гіллі
Ллються водоспадами.
І мучить жовта вода,
Плюскає між тріщин,
Скавулять щось: «Дай та дай...»
Нижче в ґрунт. Все вище.

Теракотові коти
Дихають між краплями,
Лижуть вимиті в руді
Крила куща м'ятного...

Лиш лишиться на зубах
Пил і смак лохини.
В теракотових котах
Є щось солов'їне.

Теракотові коти
До печер на шпиньках
Можуть просто так пройти,
Навіть без ковіньки.

Й дивляться у ту трубу,
Що прозвалась небом.
Сонце, зігнуте в дугу!
Його з'їсти треба!

Й заскриплять, і зашкварчать
На дузі тій кігті.
Коти в просторі дзижчать,
Як оса між квітів.

Квітів звивин, що — жуки,
Між кори — між пасем,
Що смердять, мов вапняки...
В них багато пасток.

Теракотові коти
Лижуть гіркі морди.
Ти годуєш їх, ростиш —
Самі не приходять...

Теракотові коти
Твій лакають мозок
Аж до болю й пустоти,
Аж до язв в занозах.

Теракотові коти
Бродять вже плечами...
Ти їх приволік сюди.
Всі в тобі. Думками.

(Квітка Лісовська)

Подобається

#257 в Різне
#4 в Поезія
#76 в Містика/Жахи

Відредаговано: 07.08.2026