СрІбна Нитка МІж Скелями

61. І ЦВІЛЬ І ЦВІТ

І ЦВІЛЬ І ЦВІТІ

Цвіль і цвіт, і цвіль на цвіті,
Чорнильно-сині, як Нептун, ті пухирі
Розсипалися крапками між квітів
І зліва, й справа, знизу і вгорі.

Вже між прожилок жовтих й блідо-білих
Он п'явками індіго десь пищать,
І скавулять, і ковзають по стінах,
Як коми на вістрі пера-ножа.

І пахнуть вже не морем, а асфальтом,
Опаришами проростають із калюж
І парою стають, лиш ароматом
Води застояної, вогнища і туш.

Ті туші проростають між пелюсток
Трикутників, екзоскелетом, мов та сфера,
Кусають шкіру квітки, як молюски.

Яка вона на смак? Лимон? Мадера?
Та кому як. Комусь — гнилі черешні,
Комусь — як шоколад з білим вином.

А квітку не хитає вже, нарешті.
Чим поливають? Оцтом? Все одно.

Вдягнеться у кістлявий чорний кокон
І проросте в Едемі на узбіччі.
Усі живі, насправді, зношені болотом,
Всі мертві — біла пляма. Лист на вічність

(Квітка Лісовська).

Подобається

#257 в Різне
#4 в Поезія
#76 в Містика/Жахи

Відредаговано: 07.08.2026