СрІбна Нитка МІж Скелями

58.ХАОС

ХАОС

Стають трикутними усі круглі дати,
Небо погнуте із ромбу квадратом,
Стікає в печери морськими поліпами,
На стовбурах часу росте мертвоцвітами.

Крутяться яблука-очі багрянців,
В одній лиш кімнаті — по сто гравітацій.
Стрілки цокочуть, немов цвіркуни,
Змішалися ночі, і люди, і сни.

Повзають стрілки в полях циферблату,
Лиш чорна дірка — ця біла палата.
Вона тебе всмокче? Чи ти її, може?
Вона, кажуть, хлопче, на помело схожа,

Така ж на смак — пориста, терпка і придурна.
Як проковтнеш, то тобі би запить її
Склянкою часу, затиснувши носа,
Бо час пахне ртуттю й залізом.

Це ж простір.

Час розливається в тебе в легенях,
Шлунком катається, падає в жмені,
Змієм Едемським кусає за лікті,
Ляпнув на землю — й у тебе знов витік

В твою серцевину пітьми й пустоти.
Ти правда людина? Час точно не ти?
У тебе ж душа-то — годинник від Майя.
Може, пішак ти в новий час? Хто знає...

Квітка Лісовська

Квітка Лісовська

Подобається

#257 в Різне
#4 в Поезія
#76 в Містика/Жахи

Відредаговано: 07.08.2026