ЦИКЛ
На зелених шпильках
Сім черепів із меду
З чорної машинки,
Проросли під небом.
В черепах селилась,
Голуби всі чорні,
Дулись і молились,
Гнізда вли червоні.
І шуміло поле,
Черепи блищали,
І пурпурні хмари
Бджолами дзищали
Розливався сидцем,
Дим, На запах-груша,
Повзав довгим полем,
Черепи ті шушпав.
Пальцями холодними,
У перчатках синіх,
Пхав їм в жовті ротики,
Ягоди калини ,
Сонце опустилося,
Мов на парасолі,
Й сіллю притрусило всі
Черепи медові.
Й стали лиш коралами,
Всі зелені шпильки,
Білим снігом танула
Коренів машинка,
Черепи розтанули,
Розлилися в келихи,
І з бузку спіралями,
Канули, метелики
В жовто-помаранчеве
Цегляне" де-небудь"
В циклі десь утрачене...
А жило ж як небо.
Дим корою вкрився,
Й зовсім почорнів,
Броде он, лисиця,
Між зелених гір,
Грон отих калинових,
Що були трикутними,
Але сонця вивихом
Стали шестикутними.
Чорн-і чорні голуби
Не махають крилами,
Поскидали голови ,
Воронами білими.
Це не страшно зовсім,
Всі до цього звикли,
Не пристріт, не осінь,
Просто новий цикл.
(Квітка Лісовська)
#257 в Різне
#4 в Поезія
#76 в Містика/Жахи
вірші на різну тематику, вірші про силу людей, від долі не втечеш
Відредаговано: 07.08.2026