СрІбна Нитка МІж Скелями

53. КАМІНЬ ПІД КЛЮЧИЦЯМИ

КАМІНЬ ПІД КЛЮЧИЦЯМИ

Зорі. Зорі. Зорі. Зорі.
Зорепади в чорні гори
Впали безпорадно.

В сірі глотки,
В сизо-мідні зуби,
Наче мухи — вовняні приблуди,
Впали між трикутник схилів
І затислися.
Розплюснулись, мов пилом.

Горять гори.
Гнуться гори.
Гниють.

Розкладається руда десь на частини.
Тече лава,
Плюскає між камені,
Затіка молюском у рукав мені.

Я тут — кратер ртуті.
Я — лиш іскра.
Я тут — палиця.
Я впала і зависла.

Я — та гілка з багряної пальми,
Що зламалась, заіскрилась і не встала.

Я не стала ні з металу, ні з титану.
Сонце світить,
Ну, я кручусь під камінь.

В голові у мене лиш стрекози й шовкопряди,
А волосся в мене — мальви в водоспадах.

Оце ним до цих я гір прив'язана.
Ви упевнені?
Погано бути в'язнями?

Якщо світить десь над вами круг з винилу,
Якщо пахне ртуттю, слизом й димом,
Усього, що хочеться спалити,
Якщо на губах печені квіти,
Якщо вогнепад над головою —

Гірський стік
Перетворює волосся на пісок
І шумить, і сиплеться додолу
В тепле і вічне, ситцеве «ніколи».

Якщо лиш єдине, що вам давить, —
Мальви в прятках
Й під ключицями десь камінь —
Рештки скам'янілі твого мозку?..

Просто бути...
Бути більш ніж просто...

Хай горять ці гори.
Хай палають
Язики бордові за зубами.

Тільки як зіткнуться десь гранітні,
Тоді встану
І із лави стану вітром.

(Квітка Лісовська)

Квітка Лісовська

Подобається

#256 в Різне
#4 в Поезія
#76 в Містика/Жахи

У тексті є: вірші на різну тематику, вірші про силу людей, від долі не втечеш

Відредаговано: 07.08.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись