ЛЮК
Штовхнув, не зловив
І притис до асфальту.
Бензин, як сім злив,
По бузковому платтю,
Між скроні, волосся,
Між складок, між пальців
Тече і, як та проволка, поміж овацій,
Злих вихлопів і завжди покошених труб,
Корсетом обтягує весь мій тулуб.
І чорними краплями: кап-кап,
Кап... Капає
Й ріже, і точить залізною платою.
Погнуте лезо на землю упало,
Згоріла, спеклась, заморилась, не стало
Ні сукні бузкової,
Ані мене.
Тепер я у чорному,
Та досі ще гне
Щось, курва, тяжке
На колібриній шиї.
Я задихаюсь.
Пихчуть машини,
Червоні і жовті
На тлі сірих звалищ,
Бо бачать комети-прищі,
Що не вдавиш,
Немов тарганів чорних
Просто з обличчя.
Очисть миш'яком
Свою відьму, Всевишній.
Взяв в руки тюльпан
Головешки дурної,
Утиснув й затис,
Й потекли річки гною
Разом зі сльозами,
І кров'ю,
І сталлю.
Горять не комети,
А очі з металу.
У дрібочку солі
Вмить сплющили вії.
Я в'юсь пуповиною,
Лихим звіром вию.
Не зло всім сміттярням,
Заводом і вокзалом,
Мене захитало
І знов поламало.
Тулюсь до грудей
Його битим скелетом.
Я знаю, хто ти,
І хто я.
З нею де ти.
Вставляю тебе
Стержнем з олова в груди
І з рівною спиною
Йду поміж люди.
Не кидаюсь.
Вже не дивлюся з-під льоду,
А бачу з висот
Вже совиного льоту.
Обскакую тих,
Кому я не по масті.
У скільки ж я люків
Погодилась впасти,
Щоб потім так гордо
З нікчемно летіти?..
Питання і кришка
І досі відкриті...
(Квітка Лісовська)
#257 в Різне
#4 в Поезія
#76 в Містика/Жахи
вірші на різну тематику, вірші про силу людей, від долі не втечеш
Відредаговано: 07.08.2026