СрІбна Нитка МІж Скелями

51. КИЦЯ У ПАЩІ ДРАКОНА

КИЦЯ У ПАЩІ ДРАКОНА

Моя темрява праведна
І носить бузкову рясу.
Моя темрява — правдою й вишнями,
Але щоб кров'ю — ні разу.

Моя темрява в замках,
Під сімома замками.
Моя темрява — в люках, уламках
Й гранітом десь у вас під ногами.

Моя темрява — осад
В кістлявім стакані еспресо.
Моя темрява — осуд
Вагонів, всіх трас і експресів.

Моя темрява тенкнула,
Мов тятива десь у тиші.
Чумна маска вже клювом десь дзенькнула,
Провалившись у прірву всіх віршів.

Моя темрява — борошном й просом
Вже щедро обмазана.
Та усе це вже сиплеться в простір,
Зсихається язвами.

Й пахнуть струпи болотом, вогнем і бензином.
Що б коли не було там,
Не питайте її, де носило.

Бо на смак її рухи — таке собі:
Зловить не кожен.
А якщо навіть так, то в роті тримати не зможе,
Бо слизькі і гіркі кулаки ці —
Гнилі вже лимони.

Моя темрява тепла, мов киця?
Киця у пащі дракона...

(Квітка Лісовська)

Подобається

#257 в Різне
#4 в Поезія
#76 в Містика/Жахи

Відредаговано: 07.08.2026