Безспокійний біс покійний Курив люльку й колисав дітей в люльках сливових. Неспокійно. Неспокійно. Неспокійно. Стукає в дубові чорне море. Сині тріщини тріщать розладом скрипки, Мовби лапки тарганів, що з крові бронзи. Двері вдарились об цеглу зі скрипом, Цегла впала, ставши в дивну позу. Біс здригнувся. Люлька сколихнулась. Діти бісові заплакали. Гієни. Білі мордочки покорчились в напрузі, Ротики відкрились. Та даремно. Шкіра біса — зламана галактика. На ній сльози — чорні діри з льоду. Сірі кігті куртку тягнуть таткову. Душ немає. Діти бісові голодні. І не те щоб душ немає в хаті. Душ немає просто. У людей. На земному шарі й у квадраті Пекла тісного, близ таткових грудей. Біс стихає. Знову плач гієни? Скрегіт ворона? То писки орхідей На столі, що їх відкинув в сторону, Все подалі від дзеркал срібних очей. Біля чашки — орхідеї. Руда крапля. Крапля крові — то хіба душа? Ні. Тепер вона — всього лиш чапля, Клює роги й забирає дихать шанс. Біс вдихає вже останнє круглим носом. Дим, мов маятник, хитається вгорі. В біса астма. Жалять в носі оси. Це бездушшя — лиш на смак горіх. Біс хапається долонями за люльку, Риється лопатами під ковдрами. Скільки ж часу і душ втрачаєм, людоньки, Що і біси вже лишаються голодними?
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
