АГАТОВЕ КОЛО І КІТ НА ГРУДЯХ
Лавандове поле укрийте туманом — Агатове коло, а в нім чорні пави, Блакитні жуки-павуки з аметисту В очах моїх чайних рухливо зависли.
Тріщать, бродять, ходять і тихо дзижчать. Їх крила — це тінь леза мого ножа, Котом синім, що десь під кистю муркоче Про все, ні про що, і по-людськи, й по-вовчому.
Це поле — пісок, що засмоктує, гладить. Уже десь між скронь проростає лаванда І чорним корінням крізь шкіру пожовклу Вже ріже й рветься крізь ромбові щоки.
І тепло, і холодно в трапеції талії. Було в мені дно, а росте аномалія. Й лоскочеться десь усе нижче між складок Зграя пурпурних курців-шовкопрядів.
У грудях жасмини коралові квітнуть Ліниво і п'яно, та все ж так привітно. Впускають у серце і серцевину Запах лаванди, і дерева, й диму.
По горлу тече молоко, десь гаряче, Із присмаком ґрунту, кориці й удачі. Пави чорніють. Шурхочуть десь жуки. Пахне лаванда, і гнуться квітки.
Спи. Засинай. Є куди себе дійти. Тони. Зачинись, розчинившись у квітах.
Квітка Лісовська
#255 в Різне
#6 в Поезія
#59 в Містика/Жахи
вірші на різну тематику, вірші про силу людей, від долі не втечеш
Відредаговано: 13.07.2026