ДУШАМ ДУШНО
Душам душно у чорнильницях-у трунах ,
Душі вертиться немов на шампурах.
Їх зігнули, розіп'яли , знов зігнули,
І закрили у добових коробках.
Душі чують голоси нових народів,
І на стелях склепів бачать їх рядки,
Душі чують Як нікчемні варять воду-
Непомічені вмирають від руки,
Від руки. Від думки. Чи від слова,
Рівне чи криве, всім все одно.
Душі губи дряпають до крові.
Вони знизу, але зверху справжнє дно.
Душі виганяються вужами ,
В оксамитових червоних сковорідках,
Ким ви були люди ? Ким ви стали?
Із поета графоман, із вбивці вбитий.
Душам душно. Душі посивіли.
Мало милості. Як вчасно все ж пішли.
Душ накрило. Душ накрило. Душ накрило .
Душі так не вставши й полягли.
Мало хто сюди їм вже напише,
Лицемірство жре білі світи,
Якщо в нас мовчать-душа вмирає двічі -
Ми вмираємо лиш раз. І той один.
(Квітка Лісовська)
#255 в Різне
#6 в Поезія
#59 в Містика/Жахи
вірші на різну тематику, вірші про силу людей, від долі не втечеш
Відредаговано: 13.07.2026