СрІбна Нитка МІж Скелями

37 .ЛЮДИНА -СКЕЛЕТ

ЛЮДИНА -СКЕЛЕТ
***
Людина- всього лиш скелет у шкіряному пальто,
І жменею горобини поміж зів'ялих ребер.
Людина з душею-це завжди хоча би хтось,
Якщо за душею нічого ,душа та скелету треба?

В людини завжди якась голова на плечах,
Хоч ватна ,білява -те саме. По факту череп.
Нам кажуть, носи не губи її і зразу зробиться легше!
А якщо там лиш оси лиш таргани і черви?

Так, я їх туди поклав, накидав оцими руками,
Фалангами гострими ледь не пробив собі дах,
Але таки ж вашими мабуть що молитвами,
Про все що в мені там зламане, про все що в мені не так.

У мене хребет є. Казали він мав держати,
Мене-скелета, розписаного на друзки
По суті хребет мав би менше мене страждати,
І взагалі на хребті моїм мало би бути пусто.

А ні . Мій хребет-просто біла вішалка,
Тремпель для чужих помідорів, і каменів, і цеглин.
Інші казали що там є гарно вишивка,
Всі її бачили, тільки не я один.

Скелетам дивитись назад, озиратись -неправильно,
Та я не дружив ані з червами ні з власним черепом,
Я озирнувся. Придавлений чужим каменем
Клацнув на землю своїм неіснуючим черевом .

У стічні річки, між бруківкою, котилась моя горобина,
Череп всміхався і досі чорним, порожнім ротом,
Хороша напевно вийшла із мене людина...
Тільки навіщо? Для кого? Якого чорта?

Знаю я? Знаю. Та не розкажу напевно,
Бо в роздріб така собі вийде історія,
Тому і пищать вам тепер її лиш мої черви,
І оси мої на кістках грають цілими роями.

(Квітка Лісовська)

Квітка Лісовська

Подобається

#255 в Різне
#6 в Поезія
#59 в Містика/Жахи

У тексті є: вірші на різну тематику, вірші про силу людей, від долі не втечеш

Відредаговано: 13.07.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись