СрІбна Нитка МІж Скелями

33.МІЙ КРАКЕН

МІЙ КРАКЕН

***
Руки свої заберіть!
Мене будувати не треба,
І конів в своїх попустіть,
Моїх не чіпайте ведмедів.

Я -вам не стіна і не мур,
Хоча я з води і із цегли,
Легені мої-дім акул,
А серце-це той цербер .

Сказала іще раз. Назад!
Змія уже піниться в грудях!
Зі мною не так щось? Навряд.
Я жити даю смертним людям.

Я з вами пограюсь у бруді,
Мені це не важко. Не горда.
Вони з вами гратись не будуть.
Вмить вписують всі свої морди.

З під шкіри моєї, з-під плоті,
Протиснутися десь між кісток,
Така моїх звірів робота,
Відгризти непроханий крок.

Руками мене не чіпайте.
В мені злі собаки. Кусаються.
А з ними вовки, сови всякі,
Вам справді потрібня Ця зграя вся ?

Ну добре. Торкніться ще раз мене,
Знайомтесь, ведмідь вовк собаки,
Цей шрам в вас не скоро уже мине.
Пані та панове, мій кракен!

(Квітка Лісовська)

Квітка Лісовська

Подобається

#268 в Різне
#6 в Поезія
#82 в Містика/Жахи

У тексті є: вірші на різну тематику, вірші про силу людей, від долі не втечеш

Відредаговано: 30.08.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись