ВІДЬМИ
У таких як ми пітьма в волоссі
І в очах не океани а болота,
Спини рівні ну в погляд завжди зкоса ,
Голос з хрипом ну в чай із бергамотом .
У таких як ми червоні губи ,
З присмаком наміченого грунту ,
В нас у кожної своя змія на грудях ,
Власне підмогилля і підгрунтя ,
Що послати на дев'яте коло пекла ,
Одісеїв що оспівують нам тіло ,
Тіло - черв'яків дім , бо там тепло ,
В душі холодно і їм не зрозуміло .
От вони туди лізти не хочуть,
Там же пил і бруд і блуд і певно слиз ,
Раптом пальчика свого таки намочать ?
Ага , зараз ! Візьми потім відітрись !
Я живу вже дев'ятнадцять років
І допитуюсь мабуть мудрішу кожну: ,
-В душу зась навіть на третю крока ,
А під одяг і під шкіру лізти можна ?
В мудріші просто дивляться й сміються,
Посмішками із воронячих кісток ,
- В тебе ж шпага є в долоні-білім блюдці
І на випередження в кишені завжди крок ,
Якщо шпагу поламають іди боса ,
Якщо ноги , на мітлу і дожини ,
А не зможеш - заплати їх в свої коси
В тебе й так там повно тарганів .
(Квітка Лісовська)
#255 в Різне
#6 в Поезія
#59 в Містика/Жахи
вірші на різну тематику, вірші про силу людей, від долі не втечеш
Відредаговано: 13.07.2026