26. ЧОРТ ВІЗЬМИ! (ВІРШ-ДІАЛОГ)

ЧОРТ ВІЗЬМИ! 
***
-та чорт візьми! 
-та що із тебе взяти? 
-А ти що тут? Та я ж тебе не кликав! 
-не кликав вже раз так мабуть 
десятий !
-Та не було такого! Ну довгоязикий !

-чувак серйозно? Я в твоєму домі, 
Вже міг би тут отримати прописку, 
-як навіть так не тявкай хоч нікому, 
Бо користі від тебе нема й близько.

-і в кого ж хлопче ти такий удався?
-у себе чи в маму певно з татом. 
-Ну так і я би тут поклявся 
Вони не винні що Ти дурнуватий. 

-Та досить вже базікати рогатий, 
Чого конкретно ти від мене хочеш, 
-Ну я ж кажу дурний, щось просить взяти, 
А потім голову сидить  морочить.

-Ну добре я просив тебе забрати, 
Проблеми заради і кредити іпотеку, 
_Так я забрав я винес все це з хати, 
у тебе все одно проблем букетом? 

-він ще питає! Ви на нього гляньте, 
Ти стибрив в мене дівчину і квартиру, 
Іще роботу і майже всю зарплату, 
Мені між іншим добре там платили! 

-А як по-іншому я маю щось узяти? 
-навіть душа із береться придатком, 
З красою там чи із носиком кирпатим 
За все потрібно десь платить завдатки.


-хотів щоб ти забрав все що виводить, 
Оте що муляє мені І колиться пече
-оце придумав це В мої обов'язки не входить, 
Давай здивуй придумай щось іще! 

-хочеш сказати Так це не працює? 
-Ну звісно ні я теж не ликом шитий,
Я так втомився мучитись з тобою 
В останнє поясню і йду курити: 

усі твої проблеми і кредити, 
І іпотека втрачена зарплата-, 
Тебе частина вже життя із ними зшите,
І як назад, то все лиш забирати, 

-якщо проблеми то виходить і всіх друзів? 
Якщо кредити то виходить гроші? 
-нарешті ти додумався, в напрузі 
Ти міг би бути мислителем хорошим.

Отож кажу тобі, такі у нас закони, -
Забрать проблеми і разом з ними всю житуху 
Або живеш і вигрібаєш сам  по схемі, 
Тут все простіше ніж ти думав друже слухай. 

-Та ні ти знаєш, я мабуть лишуся, 
Мені в квартирі треба ще прибрати, 
А ти давай іди, тютюн свій жуй там. 
Нічого не потрібно забирати. 

-ото дивись мені, і злитися не змушуй, 
Мені терпіння вже лишалось кілька крапель, 
Я ще вернусь, по твою ніжну душу
Та видихни! в столітті двадцять п'ятім .

(Квітка Лісовська)