МИСЛИВЕЦЬ Й ЗДОБУТА
***
На цій картині увірував тільки пес,
В Чотирьох дошках зійшовся світ певно весь,
Тут пахне деревом
і зовсім трохи полином,
Що ж там під зеленню демона,
панно моя ви зносили?
Утроба в вас кругла наче отой апельсин,
Але в пуповин ваших дуги
завернутий точно мій син?
Я лівою стисну ваше холодне зап'ястя,
Але перепрошую принцип -
Я зичу монети і точно не зичу вам щастя.
Тому я лишаю взуття що з кісток,
Десь На батьківському килимі,
У мене контракти всі в строк ,
підписані сіллю і силою,
Вас вимила панно навіть свята Маргарита,
Виходьте зі мною із храму, бо пізно про поміч молити.
Мітла тут для вас. Тримайте вже рівно ту спину,
Ви- жінка в злиденний цей час у цьому є ваша провина.
Хоч падайте десь там униз, Та хоч розсипайтесь по залі,
Ви йдете зі мною. Ви- приз.
Завішайте тут всі дзеркала.
Лишаються стіни й усе.
В кутку десь хитаються чотки ,
Ваш батько вас сам піднесе,
аж до вівтаря і до чорта.
Пошийте новий балдахін,
й свічки не забудьте задути,
Вже північ один на один
лишаться мисливець й здобута.
(Квітка Лісовська)
#255 в Різне
#6 в Поезія
#59 в Містика/Жахи
вірші на різну тематику, вірші про силу людей, від долі не втечеш
Відредаговано: 13.07.2026