СрІбна Нитка МІж Скелями

21. ЕВЕРЕСТ

ЕВЕРЕСТ.
***
Знай у кожного свій Еверест,
І своє"не дивись" за плечами,
Хтось іде через терні немов на протест,
А хтось топчиться прям головами.

В когось в спину вже крила вросли,
А у когось ножі і парашути,
Хтось уже Еверест свій і кров'ю облив,
Ну а хтось досі -ложка не гнута.

В когось даром в кишені пестливі слова,
Щоб ними вдавитись на вдиху,
А у когось там компас, бур'ян і трава,
Й менш ніж пригоршня битих горіхів.

І ідуть в гори люди, і тріщини йдуть,
У людей під шершавими п'ятами,
В когось цей Еверест лише перший путь,
А у когось він став двадцять п'ятим .

Але знаєш що? От смішніше за все,
У людей же по сто Еверестів,
А якихсь ідіотів чужими несе
Як навіщо? Мабуть для протесту!

От чому камені так І стоять,
І лінійні вершини усі як одна,
Тільки люди все котяться і вниз летять,
У своїх таки сумках без дна .

(Квітка Лісовська)

Квітка Лісовська

Подобається

#807 в Різне
#70 в Поезія
#235 в Містика/Жахи

У тексті є: вірші на різну тематику, вірші про силу людей, від долі не втечеш

Відредаговано: 22.06.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись