СрІбна Нитка МІж Скелями

19. ПУРПУРНІ ОЧІ

ПУРПУРНІ ОЧІ
***
І темрява туман і сива тиша
Чорнило вмить змішалась з молоком,
На чорних нитках поросли пурпурні вишні,
То очі нерухомих чорних сов.

І від очей тих гасне вся лощина
Погасли на каштанах всі свічки
Спинився час спинилися машини
Якщо є вічність то в очах мови ?

Сова застигла наче на іконі,
Як на портреті вставленому в рамку.
Якщо ліс- храм вона єдині дзвони,
Кривий фантом, що вимре до світанку.

Коли знов сонце упаде із неба схилу,
І лавою стече із гір в калюжі,
Сова знов вирівняє, бронзові мов крила,
І зникне. Вічність чи усе ж таки не дуже?

Блаженний ранок, і криваві гострі хмари,
Сім мух , від кожного з вітрів,
І пацюки десь в норах, жук десь під гілками.
У лісі знову день і ліхтарі.

Сова летить і сипеться з крил бронза ,
Вниз не дивись бо там кінець ночей,
Нічого десь серед морозу
Росте ще 6 пурпурних, маминих очей.

(Квітка Лісовська)

Квітка Лісовська

Подобається

#807 в Різне
#70 в Поезія
#235 в Містика/Жахи

У тексті є: вірші на різну тематику, вірші про силу людей, від долі не втечеш

Відредаговано: 22.06.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись