СрІбна Нитка МІж Скелями

12.СЬОМИЙ ВОРОН

СЬОМИЙ ВОРОН
***
Всі стіни вмить зійшлися у одну ,
Немов з уламків битого кришталю ,
І сьомий ворон в лоно темноти уже пірнув ,
Ще тридцять на камінні посідали .

І лопнув круглий пурповий диск,
Пригвинчений до стелі кров'ю й потом,
І дріт хрепта вмить ворона притис ,
До стінок людської і вітряної плоті .

Осипались мов чорні якорі пір'їни ,
В кам'янисте пильне море ,
І вигин спини , помах рук її,
Вмить запалив свічки незграбно - голі .

Вона всміхнулась, лише кутиками губ ,
Що так слухняно з помаранчево - солодких
Стали кривавими й солоними ,
Не суть . Цей смак не пояснити навіть всоте .

Вона була тут тисячі разів ,
Точніш ховалася ще з ери мезозою ,
Ще шостий ворон ось сюди її привів ,
Подалі щоб від замкових героїв .

В у палаці десь , що сиплеться мов Троя ,
Шукали зниклу у ночі графиню п'яну ,
Й не знали в який бік цей сьомий ворон
І тридцять раненених ще, воронів тікали .

(Квітка Лісовська)

Квітка Лісовська

Подобається

#807 в Різне
#70 в Поезія
#235 в Містика/Жахи

У тексті є: вірші на різну тематику, вірші про силу людей, від долі не втечеш

Відредаговано: 22.06.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись