СрІбна Нитка МІж Скелями

11. ДРАКОНИ

ДРАКОНИ
***
Всі дракони під білими сукнями ,
Всі ліани в волосся заплетені ,
Усі брехні вже дугами гнутими ,
Десь валяються в шафах скелетами .

Все вугілля в очах її чорних , 
Весь пісок під гарячою шкірою,
Вени - вишивка , нитка червона ,
Кожен подих  воронкою димною.

Це феномен хорошої дівчинки ,
А якщо зовсім чесно діагноз ,
Що розносить тебе аж до вичинки
Та із нього так мало хто злазить .

Злазять ті хто тримався  за лезо 
Металевих ключів в коридорі,
І не вірив не вірив залізно ,
Що він вернеться. Скоро вже скоро .

Злазять ті,  хто показує космос ,
Не ховаючи під рукавами ,
Злазять ті хто про прихисток просять ,
В жінки в формі , у подруги , в мами .

Я не курва і не Артеміда ,
Я не Бог . Я не смію судити ,
Але так мені хочеться люди , 
Лиш щасливих  жінок бачить в світі!

В сукнях чорних і в довгих панчохах ,
І у сім'ях й в морях по коліно , 
Щоби кожна жила ну хоч трохи ,
Борючись за дракона під білим .

І нехай ти от зараз мовчиш , 
Якщо легше мовчи . Маєш право ,
Тільки господи шли їй цей вірш ,
Щоб вона між рядків прочитала .

(Квітка Лісовська)




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше