СрІбна Нитка МІж Скелями

7.ЗГРАЯ

ЗГРАЯ
***
Усі "добрі душі" вже точать ножі,
Якщо тобі душно бери і біжи.
Без совісті шапки без стопу і шарфа,
Нехай твої гості замкнуться десь в шафах.
Ти їх не жалій. Це вони тебе вижали
Хоч вовком тут вий а збудуй собі хижину.

З трави вовчих шкур на болоті з соломи,
А з'явиться щур помилом жени з дому!
Повір добре знаю: до кожної відьми,
Свій звір заслизне проповзе чи то прийде.
Подавай знаки: гарчи рви сичи
Але не давай жодним звірям ключі..

Зміям дай зілля для гнучкості м'язів,
Вовку свавілля та ще шматок м'яса,
Ворону тьму-усе більше ніж просто,
Вони не комусь. Вони -весь твій простір.
Крилаті зубаті ядовиті живуть у тобі,
В тебе ж серце відкрите.

Побудуй кожному з них в собі міст,
Щоб навіть крик примостив десь свій хвіст
І знаєш ще що? Їх виводить погуляти,
Хай би там що знову вернуться в хату.
Ляжуть під вікна, ляжуть під ліжко,
Хтось між рядків вже відкритої книжки,

Гості із шаф повернуться вночі.
Бери свій шарф. Далі стій і мовчи.
Довірся нарешті і зорям і звірям,
Найгірший арешт що від звіра людині-
Ні не виття , не кряхтіння, не ікла.
Це прийняття, бо до нього не звикли.

З ними Ти можеш бути вічна і нікчемна,
Всю зайву одіж зірвать за даремно.
Будь їм складною простою пустою,
Будь для них лігвом або новостроєм.
Вони тебе вздовж і упоперек знають,
Вони -ти сама. Ти сама собі зграя!

(Квітка Лісовська)

Квітка Лісовська

Подобається

#807 в Різне
#70 в Поезія
#235 в Містика/Жахи

У тексті є: вірші на різну тематику, вірші про силу людей, від долі не втечеш

Відредаговано: 22.06.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись