СрІбна Нитка МІж Скелями

6. КРИК ЛАСТІВКИ

КРИК ЛАСТІВКИ
***
Чорна кішка уже прошмигнула в моє нутро,
Та шукати її ти не будеш. Вона тобі досі не треба.
Перелазь дерев'яний , слизький порог,
І дивись мені думай, тільки лише про себе.

Не молись, не шепчи не сідай за стіл,
Якщо навіть стіл пахне, неначе ранкова кава.
У свічок в канделябрах тут тисяча язиків
І для кожної з них , ти тут дівчинко, надто цікава.

Штори в сукнях мов абрикос,
Налетять мов нічні цикади.
Світло місяця ,а не хтось
Підштовхне їх до тебе ззаду,

І обплутає тебе шовк,
Що на смак мов запечене цедра,
Ріж ножами ! Ще крок! Ще крок!
Потопай в моїх джунглях-нетрях .

І коли розіпнеться стеля,
Криком ластівки ставши, громом,
Засинай на песках в пустелі
Й повертайся уже додому.

(Квітка Лісовська)

Квітка Лісовська

Подобається

#807 в Різне
#70 в Поезія
#235 в Містика/Жахи

У тексті є: вірші на різну тематику, вірші про силу людей, від долі не втечеш

Відредаговано: 22.06.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись