СрІбна Нитка МІж Скелями

5 .ОСТАННІЙ ІЗ РОДУ МАЯ

Я стою у кутку
моє біле мов би молочне тіло,
Упирається буквою у
Бетону холодну стіну.

Кожен раз я розплющую очі,
Від природи яких немає,
І допитуюсь"любий отче

я Останній із роду мая?"

Я живу в цих в холодних стінах
Непридуману кількість років
Тут говорить лише картини.
В павутинні загубились кроки.

Їм всього лиш по 10 років
А вони вже усі є в'язні
Чужих слів і думок потоків,
Ні живих Ані мертвих показів.

Я молюся вже сьомому вічність
Ледве вже не зламавши руки,
Як не дав Ти мені обличчя,
Кинь же в мене хоча би звуком!

І ти дав мені звук єдиний,
Краплю шуму з усіх морів,
І всього лиш одну людину,
Пальця рух що без зайвих слів.

І покрилися шумом білим
Мускуліні тяжкі колони,
І у муз знов з'явились крила,
З рамок вийшла струнка Мадонна.

Я один зміг заткнути Маска!
Чи так певно у нас не говорять?
Так напевно злітають маски...
Хай простять же мене ікони...

Не прошу Я подяки тих,
Хто з мереж повернувшись, знизу,
Вдома десь серед стін своїх,
Скоро знов повернеться на прив'язь.

Усі люди-лише коти,
З ковтунцями душі на шерсті,
Та я буду їх берегти,
Одним звуком в усі пришестя.

(Квітка Лісовська)

Квітка Лісовська

Подобається

#807 в Різне
#70 в Поезія
#235 в Містика/Жахи

У тексті є: вірші на різну тематику, вірші про силу людей, від долі не втечеш

Відредаговано: 22.06.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись