СрІбна Нитка МІж Скелями

2. 99 і 1

99 і 1
***
Спочатку покотилось срібне яблуко,
А потім із ніде з'явився ти,
На дев'яносто дев'ять із загадок
І на відсоток лиш з води.

Ти йшов по срібній нитці що між скелями
Тяглася мовби дика ртуть-змія,
Ти йшов на біле світло між тунелями,
А врешті-решт стоїш отут як я.

Стекла зі стелі прямо на підлогу,
Завіса кольору чи то вина чи то вини,
Боїшся їх? Я теж боялася, нічого.
Усі ці глядачі-лиш твої сни.

І ти- їх сон і я- їх сон не більше,
Якби хотіли не змогли б тебе послухать ,
Тож вивчи мову стін та поскоріше,
Бо тільки стіни мають отут вуха.

Танцуй із тінями не зрізаних букетів,
Дивися в очі вікон дерев'яних,
Дістань з їх шаф усіх отих скелетів,
Що потонули суперечках вічно п'яних.

Коли всі в чорному почнуть з місць підриватись,
Вона в червоному сидітиме одна,
У кріслі що під номером тринадцять,
І келих наливатиме вина
.
Та ти не пий, бери її за руку,
Вже злазь зі сцени і за нею йди. за двері.
Під каблучків її безсмертних звуки .
Тобі відкриється ще тисяча тунелів.

(Квітка Лісовська)

Квітка Лісовська

Подобається

#807 в Різне
#70 в Поезія
#235 в Містика/Жахи

У тексті є: вірші на різну тематику, вірші про силу людей, від долі не втечеш

Відредаговано: 22.06.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись