Срібна Кров і Зоряні Вітри

Шлях до Диких Земель

 

Вітер шумів у вухах, але Еліана майже не відчувала холоду — Аерон огогорнув її своїм щільним плащем і міцно притискав до грудей. Вони летіли низько над землею, ховаючись у верхівках дерев, аби небесні патрулі не помітили їх із висоти.

Коли сонце почало сідати за обрій, забарвлюючи хмари в криваво-рожеві тони, ліс Ельданвіль залишився позаду. Вони перетинали межу Диких Земель — каньйону, де скелі вкривали густі мохи, а з високих круч збігали кришталеві водоспади. Тут не було влади ні лісового ельфійського королівства, ні Скайгарду.

Аерон опустився на невеликий кам'яний виступ біля затишної печери, схованої за завісою водоспаду. Опустивши Еліану на сухий мох, він без сил опустився поруч, спираючись на скелю. Його дихання було важким, а на плечі темніла пляма від порізу.

— Ти поранений... — перелякано мовила Еліана, повзучи до нього.

— Це дрібниця, — посміхнувся Аерон, хоча його обличчя було блідим. Він простягнув тремтячу руку й торкнувся її щоки. — Головне, що ти в безпеці. Вона... або він... у безпеці?

Еліана поклала свою долоню поверх його руки:

— Все добре. Дитина заспокоїлася, як тільки ти з'явився.

Аерон видихнув із полегшенням і заплющив очі. Дівчина дістала з залишків своєї торби цілющий корінь, розтерла його пальцями й обережно приклала до рани на його плечі. Принц засичав від болю, але не відсахнувся.

Невдовзі в печері спалахнуло невеличке багаття. Для Аерона, який виріс у кришталевих палацах, де світло й тепло створювалися магічними кристалами, це було дивно. Він спостерігав, як Еліана вправно порається біля вогню, і в його очах палав неймовірний теплота.

— Я зрештою відмовився від престолу, Еліано, — тихо мовив він, дивлячись на полум'я. — Для батька я тепер зрадник. У мене більше немає замку, немає титулу. Лише цей меч і плащ.

Еліана підійшла до нього, сіла поруч і поклала голову йому на плече:

— У тебе є дещо більше, Аероне. У тебе є ми.

Він обійняв її за плечі, притискаючи до себе, і вперше за багато днів відчув справжній спокій. Вони були вигнанцями, попереду на них чекало невідоме й небезпека, але цієї ночі вони були разом.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше