Меч і Зоряний Вітер

Грім розітнув тишу улоговини. Меч командира, який уже заносився над Еліаною, із дзвінким тріском відлетів убік, вибитий сяючим кришталевим лезом.

Вибухова хвиля небесної магії розігнала туман на десятки метрів навколо. Земля здригнулася, а ґрифони сполохано заклекотіли, відступаючи назад і закриваючи вершників потужними крилами.

У центрі сяючого кола, важко дихаючи, стояв Аерон. Його срібне волосся було розкуйовджене, а шовковий кафтан порваний від божевільного польоту крізь густі крони дерев. Він стояв спиною до Еліани, закриваючи її власним тілом, і тримав меч напоготові.

— Принц Аерон?! — командир варти відступив на крок, схопившись за забілену від удару кисть. — Що це означає? Ви захищаєте цю... напівкровку?

— Вона має ім'я, капітане, — пролунав голос Аерона. У ньому більше не було звичної прохолоди чи аристократичної стриманості — лише сталева лють. — І якщо хтось із вас зробить ще хоча б крок до неї, це буде ваш останній крок.

— Ваша високосте, схаменіться! — вигукнув другий воїн, опускаючи ґрифона нижче. — Король видав чіткий наказ. Ця дівчина носить небезпечний плід, який ганьбить Небесний Престол! Ви мусите відступити!

— Мій батько засліплений гординею, — Аерон міцніше стиснув рукоять меча, і по лезу пробігли блакитні блискавки. — Я не дозволю перетворити мою сім'ю на жертву вашої політики.

— Тоді ви зрадник Скайгарду, — суворо мовив командир, витягаючи запасний клинок. — Взяти їх обох!

Усі троє вартівників кинулися вперед. Почався запеклий, швидкий бій. Аерон рухався мов блискавка: він легко відбивав випади Срібних Клинків, але Еліана помітила, що він не завдає смертельних ударів. Він цілив у зброю, у суглоби обладунків, намагаючись лише знешкодити своїх колишніх підлеглих.

Проте трое проти одного — це була важка битва. Один із воїнів обійшов принца збоку, піднімаючи меч для удару в незахищену спину Аерона.

— Аероне, бережись! — закричала Еліана.

Інстинктивно вона випростала руку. Її внутрішня магія — суміш земного коріння та зоряної сили дитини — зреагувала на поклик. Товсте коріння прадавнього дуба прямо з-під землі вирвалося нагору й обплело ноги воїна, валячи його на мокру гальку.

Аерон використав цю секунду. Він встромив меч у землю й випустив потужний засліплюючий імпульс зоряного світла. Сліпуче сяйво на кілька хвилин дезорієнтувало варту та змусило ґрифонів сполохано злетіти в небо.

Поки вартівники протирали очі, Аерон розвернувся, підхопив виснажену Еліану на руки й, запустивши магічний потік вітру під ноги, легко злетів над кронами дерев, зникаючи в напрямку Диких Земель.