Ніч Сонцестояння та Зоряний Принц

Але був один день у році, коли ліс переставав бути в'язницею.

Ніч Літнього Сонцестояння. Час, коли межа між нижнім земним світом і Небесним Царством Скайгард витончувалася до межі. За легендами, саме цієї ночі небесні ельфи запрягали своїх пегасів і спускалися на найвищі вежі, аби вклонитися древнім духам землі.

Еліана згадала ту ніч, яка сталася три місяці тому.

Вона піднялася на напівзруйновану Вежу Світла — стародавню кам'яну споруду, обплетену плющем. Їй потрібна була роса місяцецвіту, який розпускався лише на кілька годин під час піку сонцестояння.

Коли вона збирала прозорі краплі з пелюсток, повітря раптово згустішало. Воно забриніло високочастотним гулом, а з неба, прямо крізь хмари, вдарив промінь м'якого білого світла.

На край вежі спустилася постать.

Еліана завмирала від страху, затиснувши в руці кришталевий флакон. На неї дивився юнак. Його волосся сяяло чистою білизною, а очі мали унікальний відтінок передгрозового неба — суміш синього, сірого та золотих іскор. На ньому були тонкі срібні обладунки, які здавалися невагомими.

— Ти не повинна бути тут, дівчино, — мовив він. Його голос звучав мов дзвін кришталю.

— Це... це моє селище, — заїкаючись, відповіла Еліана. — Я цілителька. Я лише збираю росу.

Юнак зробив крок уперед. Його рухи були настільки плавними, що здавалося, ніби він ширяє над підлогою. Він подивився на її вуха, потім на її руки, роздивляючись людські риси.

— Напівкровна... — тихо мовив він, але в його голосі не було зневаги, яку вона звикла чути від лісових ельфів. У ньому була лише допитливість і смуток. — Ти вільна від законів, які давлять на нас усе життя.

— Хто ти? — наважилася запитати дівчина.

— Я той, кому набридло жити в золотій клітці над хмарами, — посміхнувся він. — Мене звуть Аерон.

                                               ***

Свято Сонцестояння доходило свого піку, а повітря на стародавній Вежі Світла стало солодким і гарячим. Розмови про їхню самотність та тягар обов’язків поступово стихли, поступаючись місцем глибокій, майже відчутній тиші, у якій чулося лише їхнє прискорене дихання.

Аерон зробив крок ближче, і Еліана відчула, як від нього виходить м’яке, огортаюче тепло. Його пальці обережно торкнулися її підборіддя, піднімаючи обличчя дівчини до місячного сяйва. У його передгрозових очах більше не було високого принца Небесного Царства — там палало лише чисте, нестримне бажання бути поруч із тією, яка вперше зрозуміла його душу.

— Ти наче магія, яку я шукав усе життя, Еліано, — тихий шопіт Аерона потонув у шелесті вечірнього вітру.

Він нахилився, і його губи торкнулися її вуст. Спочатку це був обережний, майже невагомий поцілунок, що питав дозволу. Та коли Еліана відповіла, міцно вчепившись пальцями у його срібний кафтан, бар'єри між ними остаточно розпалися. Прохолода небесного ельфа розтанула від гарячого подиху дівчини, а її страх перед відкинутістю розвіявся у його обіймах.

Він підхопив її і опустив на м'яке покривало з нічних квітів та плюща, що вкривало стару кам'яну підлогу вежі. Дотики Аерона були водночас ніжними й палаючими. Його довге сріблясте волосся розсипалося по її плечах, розмиваючи межу між темрявою лісу та сяйвом зірок. Кожен рух був сповнений трепетної пристрасті: його губи ковзали вздовж її шиї, викликаючи у дівчини солодкі дрижаки, а пальці спліталися з її пальцями, шукаючи опору.
Тієі ночі вони проговорили до самого світанку. Аерон розповідав про небесні сади, де квіти ростуть прямо на хмарах, про величні палаци зі скла й світла, і про те, як йому остогидли безкінечні правила, ритуали та холодний етикет Небесного Престолу. Еліана розповіла йому про гіркоту самотності, про цілющі властивості рослин і про те, як мріє побачити світ за межами Ельданвілю.

Між ними виник зв'язок, сильніший за магію. Коли перші промені сонця почали пробиватися крізь хмари, Аерон притягнув її до себе. Його поцілунок був ніжним, але сповненим пристрасті й туги людини, яка знайшла свою душевну половину в найменш очікуваному місці.

Вранці він зник, залишивши на кам'яній підлозі лише шовкову стрічку із золотим шиттям Небесного Царства.