Глава 30 Весілля.

Алек
Наступні тижні нашого життя ми з Аріною ретельно готувались до весілля. Точніше ми шукали ідеї й казали Джені про те, що хочемо, а вона займалась всім рештою.

Ми з Аріною були дуже заклопотані ці тижні, я був багато на роботі, розв'язуваd питання з Владом і також зі своїми людьми. І до всього ще були справи з Генрі, котрі ніяк не могли збудувати мені один об’єкт. Це у мене забирало всі сили, нерви та час.
Я приходив і валився деколи з ніг.
Добре, що Аріна була поруч і допомагала, без неї я б вже від втоми помер.

Так було і сьогодні. Багато зустрічей, дуже багато дзвінків і голова, як барабан. Але я радий був, адже цей день закінчився.
Я прийшов додому і побачив, що стіл був накритий на дві особи.
-Сьогодні якесь свято? – запитав я.
Аріна усміхнулась і я помітив, що вона дуже щаслива була.
Моя дівчинка була завжди дуже красивою, але сьогодні, якось по-особливому.
І хоча вона була у простому гольфі й джинсах, але вигляд був у неї приголомшливий.
Її очі світились від щастя і я не міг не помітити цього.
Аріна підійшла до мене й обійняла.
-Сьогодні новий рік і вже через одинадцять днів у нас весілля. – сказала вона.
-За весілля я пам’ятаю, а от про новий рік зовсім забув. – сказав я і взявся за голову.
Аріна посміхнулась.
-Багато у тебе обов’язків останнім часом. – сказала вона.
-Ага, я думав, коли влада перейде до твого брата, мені легше стане, а щось воно не дуже легше. -сказав я чесно.
Аріна притиснулась до мене міцніше.
-Все буде добре. -сказала вона.

Аріна відпустила мене і ми сіли за стіл.
Аріна налила вино і підняла келих.
Я усміхнувся.
-Нехай наступний рік буде набагато кращим, ніж попередній. – сказала вона.
-Буде, обов’язково, моя королево. – сказав я.
Аріна відпила трішки вина і ми повечеряли смачними стравами.
Після всього я допоміг Аріні прибрати зі столу і завантажити посудомийну машину.
А потім ми перемістилися на диван у вітальні, взяли фрукти й вино і так вирішили зустріти новий рік.
Ми сиділи, дивились якусь розважальну передачу, як раптом почули, що куранти били вже дванадцяту.

Я швидко відкрив пляшку з шампанським і розлив його по келихах. Ми підійняли келихи й Аріна загадково до мене усміхнулась.
-З новим роком, кохана. -сказав я.
-Я вагітна. – сказала Аріна замість привітання.
Я стояв і не міг вимовити ні слова.
-Ти що? – запитав я.
Аріна посміхнулась.
-Я вагітна. – повторила вона.
Аріна стояла і дивилась на мене, а у мене був ступор.
Я дуже хотів дитину, але не міг уявити, що це буде так рано.
Я стояв і не міг повірити, що це відбувається з нами.
Всі мої думки у голові просто зникли й була одна лише фраза: «Я вагітна».
Я не міг нормально думати у той момент.

Потім я поставив бокал на стіл і пішов, мовчки, у спальню.
Я сів на ліжко і почав думати про майбутнє.
Дитина, маленька така, плачуща, яка буде не спати вночі.
Чорт!
Чорт! У нас буде дитина. А хто це буде? Хлопчик? Дівчинка? А якщо двійня?
Ох, чорт, тут мало місця дуже у квартирі, треба більше простору і бажано своє подвір’я.
Чорт.

Думки мене з’їдали і їх було відразу мільйон.
Потім я взяв телефон, щось там машинально наймав і підніс телефон до вуха.
-Так, так, найкращий. Так.
Сказав я і називав свою адресу.
-Мене не цікавить ціна. Вже мені потрібен він. – сказав я і збив.
Далі я сидів у тиші.
Так я сидів кілька хвилин, а потім згадав, що Аріні то я ні слова не сказав.
Чорт! Вона думає напевно, що я не радий! Чорт!

Я швидко зірвався і побіг до неї, спотикаючись.
Аріна сиділа на дивані й плакала.
Я став на коліна перед нею і сказав:
-Вибач, вибач, я такий дурень.
Говорив я і цілував їй руки.
-Вибач мені.
Аріна підійняла очі й сльози котились по її щоках.
-Ти не радий? -запитала вона.
Я дивився на цю сильну, прекрасну жінку і не знав, що сказати, я не знав, як описати те, що я відчував.
Я усміхнувся і вирішив їй показати.
Я взяв руку Аріни й приставив до свого серця, котре вистрибувало з грудей.
-Моє серце б'ється так, лише тоді, коли я дуже нервую і не знаю, що сказати. – сказав я.
Я приставив руку її до своєї грудної клітини, котра підіймалась так, наче я біг марафон, хоча я цього не робив.
-Моє дихання мене підводить і мені не вистачає повітря для того, щоб описати те, що я відчуваю. – сказав я.
Я змусив подивитись у свої очі, у котрих були сльози щастя і сказав:
-Я не знаю, якими словами описати те, що я відчуваю зараз. Але мені хочеться плакати від щастя. Мені хочеться кричати на весь світ, що я найщасливіша людина. Я не знаю, що я такого зробив, щоб заслужити таку ідеальну, як ти. Я не знаю.
Я поцілував знову її руки.
-Я далеко не ідеальний, я багато помилок у житті зробив, але ти - це найкраще, що зі мною колись ставалось. – сказав я.

Аріна усміхнулась і це було наче сонечко через похмурого дня.
-Я не знаю, що мені доведеться зробити, щоб ти була щаслива, але я обіцяю, я покладу до твоїх ніг все, що ти захочеш. Я подарую тобі зірку з неба.
Я знову поцілував її руки.
-Адже ти подарувала мені себе і щобільше, ти зробила мене цими словами у мільйони щасливішим, ніж я вже був. Я не знав, до тебе, що таке щастя. А тепер воно збільшилось у мільйони разів.
Я взяв її обличчя у свої руки й поцілував такі кохані губи.
Аріна посміхалась і теж мене цілувала.
-Я не знаю, як описати те, що я відчуваю. Але, що це повне, цілковите щастя, я знаю точно.

Аріна дивилась на мене і плакала вже, але це були зовсім інші сльози.
Вона посміхалась, а я цілував її губи, щоки, руки, ніс. Я цілував її й готовий був носити на руках.
Потім нам подзвонили у двері і я швидко сказав їй:
-Чекай тут.
Аріна здивовано на мене поглянула.
Я швидко побіг до дверей, взяв те, що приніс кур’єр і сказав Аріні:
-Закрий очі.
Аріна усміхнулась і закрила очі руками.
А я підійшов до неї.
-Відкривай. -сказав я.
Аріна відкрила очі й ахнула.
Перед нею стояв неймовірної краси букет з червоних і білих троянд у формі серця.
-Я не знаю, скільки точно їх тут, але я готовий стільки років піклуватись про тебе. – я поцілував її руки.
Потім я встав на коліно і поцілував її плоский живіт.
-І про тебе. Я люблю вас більше, ніж життя. – сказав я.
Аріна опустилась до мене, поцілувала мене і сказала:
-Хочеш зроблю тебе ще щасливішим?
Я здивовано поглянув на неї.
-Куди вже більше? -запитав я.
Аріна посміхнулась.
-Кого ти хотів би, хлопчика чи дівчинку? -запитала вона.
Я дивився на неї й не міг намилуватись на свою наречену.
Я дивився на неї та навіть подумати не міг, що скоро вона буде моя.
-Я і не думав, не встиг. – сказав я чесно.
Аріна усміхнулась.
-Ти хочеш знати хто у нас буде? – запитала я.
Я лише позитивно помахав головою.
-У нас буде хлопчик. – сказала Арін з посмішкою.
А я не стримував емоцій, я підійняв її на руки та почав крутити.
Аріна сміялась і кричала, щоб я її відпустив.
-Відпусти!
Я зупинився, але тримав її біля себе.
-Ніколи. – сказав я. -Ніколи тебе не відпущу.
Аріна дивилась на мене своїми блакитними очима і я її поцілував, ніжно, солодко та повільно.
-Обіцяєш?- запитала вона.
Я усміхнувся.
-Обіцяю. – відповів я.
Аріна поцілувала мене і ми стояли так, у вітальні, обіймали один одного і були щасливі, як ніхто.

Наступні одинадцять днів пройшли дуже швидко, дуже інтенсивно для мене, адже я Аріні заборонив хвилюватися та взагалі щось робити.
Вона лише давала команди всім і казала, що купити, де що поставити й лежала на лежаку і пила сік. Адже ми відразу після нового року відправилися на Мальдіви.
Аріна відпочивала, а я носився, як навіжений, хоча Джені й всі родичі дуже допомагали, я все одно хотів, щоб все було ідеально.

І навіть сьогодні, одинадцятого січня, у день весілля, коли вже все мало бути готово, я нервував.
-Ну, що, готовий? -запитав у мене Генрі.
Я усміхнувся і поглянув у дзеркало.
Я був одягнутий у сірий костюм трійку, звісно, я ж Сілвер, з краваткою метеликом.
Я був взутий у туфлі чорного кольору, у тон до краватки.
На голові мені зробили стилісти дуже стильну зачіску, адже моє волосся було довше, ніж зазвичай і я уявлення не мав, що з ним робити. А вони постарались і мій образ був завершеним. Також такі деталі, як бутоньєрка, годинник та запонки гарно доповнювали образ.
Я був задоволений.
Я повернувся до Генрі й відповів:
-Я давно вже готовий.
-Тоді ходімо. Всі вже чекають.

Ми вийшли з бунгало, у котрому одягатися і потрапили через скляні двері на пляж, де все було ідеально.
Доріжка до вівтаря, була викладена квітами, а навколо них стояли стільці й сиділи гості.
Я пройшов до вівтаря. Котрий був дуже красивим.
Це була рамка з живих квітів на подіумі. Все було у ніжних та приємних кольорах.
Священник стояв посередині, а збоку, знизу, сиділи музиканти й грали приємні мелодії.
Я підійшов ближче до своїх дружб і усміхнувся.
Віталій і Генрі усміхались.
Я поглянув на гостей і побачив тата, котрий мало не плакав, Алісію з Андрієм, Адама з Аліною і маму Аріни з братом і Надін. Вони сиділи й усміхались, навіть Влад.

Я побачив своїх хлопців зі служби. Вони всі були тут з дівчатами, жінками та усміхались до мене.
Я тільки обернувся до священника, як почув, що музика змінилась і почала грати приємна, повільна мелодія.
Я обернувся і застиг.
З дверей бунгало вийшов тато Аріни.
Мелодія грала, але я не чув ні слів моїх друзів, ні музики, я застиг від тієї краси, що побачив.
Моя Аріна, була справжнім Ангелом.
Вона була сильною, мужньою, надзвичайно відважною. Але сьогодні вона була ніжною, милою і неймовірно жіночною.
Аріна обрала собі плаття з мережива, воно красиво обрамляло її фігуру та було розширене донизу вона йшла у ньому і було таке враження, ніби вона пливе.
Ніжний макіяж, неймовірно красиві великі кучері й фата з мереживом завершували ідеальний образ.
А очі, блакитні, щасливі й такі великі, говорили мені про те, що я єдиний на світі та мені більше нічого не потрібно було.
Аріна підійшла, батько віддав її руки мені і я відчув, що тримаю все своє життя, свою мрію, у руках і я не збирався її відпускати.
Аріна дивилась на мене й усміхалась і я також.
Священник почав церемонію і дійшла черга до обітниць.
-Алек, Ви маєте що сказати? -запитав священник.
Я усміхнувся.
-Сьогодні переді мною не просто жінка, це мрія і я цю мрію маю. Вона рятувала мене в дитинстві, рятувала у часи розпачу, та на війні. Вона рятувала мене тоді, коли я не вірив у самого себе. І як, скажіть, вона не може бути Ангелом? – запитав я у всіх.
Я поглянув на гостей, половина з яких вже плакала, і звернувся до Аріни:
-Ангеле мій земний, ти змінила моє життя, я був тобі другом, потім незнайомцем, а потім ворогом. – сказав я та опустив очі. -Я зробив боляче тобі, але хочу провести з тобою кожну хвилину нашого спільного життя, обіцяю, ти не пошкодуєш. Я буду оберігати тебе, кохати та буду з тобою завжди.
Аріна плакала і я взяв її за руки.
-Дозволь мені бути всім для тебе. Я покладу весь світ до твоїх ніг.
І я поцілував її руки.
Аріна усміхнулась.
-Не потрібно мені цілого світу, я один вже маю. – сказала вона до мене.
-Найкращий, найсильніший і мій. -Аріна перевела подих. -Ти був другом, потім незнайомцем, а потім ворогом. Але зараз ти стоїш тут і я хочу, щоб ти був моїм чоловіком, без каплі сумніву. Дозволь бути з тобою і бути найщасливішою людиною, на землі.
Сказала Аріна і я усміхнувся.

Священник подивився на нас і запитав:
-Алек Александр Сілвер, чи готовий ти взяти Аріну Анну Кінг за дружину і жити з нею у радості та горі, у хворобі й здоров’ї, у щасті та нещасті доки смерть не розлучить вас?
-Готовий. – сказав я без сумніву.
-Чи готова ти Аріна Анна Кінг, взяти Алека Александра Сілвера за чоловіка і жити з ним у радості й горі, у хворобі й здоров’ї, у щасті й нещасті доки смерть не розлучить вас?
-Готова. – сказала Аріна впевнено.
Ми усміхнулись і одягнули обручки один одному на пальці.
-Владою даною мені, я оголошую вас чоловіком і дружиною. Можете поцілувати наречену.- сказав священник.
-Хух, я думав, цей момент ніколи не настане. – сказав я і схопив свою дружину в обійми.
Я ніжно обійняв її, нахилився впритул до її губ і сказав:
-Я тебе кохаю, моя дружино, моя Срібна Королево.
А потім поцілував її.

Я цілував її наче вперше, наче вона була скарбом, а вона була, і так, ніби ніколи не ображу більше її. А так я і збирався робити.
-Моя дружина. -сказав я, коли відхилився.
-Мій чоловік. – сказала вона.
-Мені подобається, як це звучить. -сказав я.
-І мені. -посміхнулась Аріна.
Я схопив її в обійми й почав крутити. А гості кричали “Ура" і вітали всі нас.
Це було неймовірно.
Після офіційної церемонії ми перемістилися у ресторан і там почалось справжнє святкування.
Ми приймали вітання,святкували, раділи разом зі всіма, їли та пили майже до самого ранку.

А потім, коли були вже у своєму номері, то я сказав Аріні:
-Ти змінила моє життя на краще.
Аріна дивилась на мене очима повними кохання й усміхалась.
-А ти моє.

Вона підійшла, поцілувала мене і ми разом пішли спати.

А далі була казка, протяжністю у життя.