Глава 27 Доля.

Аріна

Я зайшла у будинок і усміхнулась.
Я ніколи ще не була в Алека вдома і тут було дуже красиво.
Я пройшла у вітальню, звідки було чути голоси та побачила всіх присутніх.
-Доню, сідай. – сказав мій батько і показав на місце біля себе.
Я усміхнулась і сіла.

Також я побачила, що місце біля мене було вільне і я подумки подякувала татові.
За кілька хвилин у проймі появився Алек, він подивився на стіл, побачив місце вільне біля мене і попрямував прямо сюди. Я не злилась на нього, за слова про Надін. Я знала, що він навмисно це казав брату, але познущатись трішки хотілось.
Я сама мало не здалась, коли він цілував мене у шию, але моя натура перемогла і я вирвалась з його обіймів. Хоча дуже сильно хотіла залишитись у них.


Він сів біля мене і прошепотів, так, щоб лише я чула:
-Ти заплатиш за те, що залишила мене на вулиці з розпертими штанами.
Я повернулась до нього й усміхнулась.
У очах Алека я бачила диявольські іскри, котрі мені дуже подобались.
-Чекаю з нетерпінням. – відповіла я і підморгнула.
Алек хотів щось сказати, але його батько почав говорити й ми всі замовкли.
-Дорогі друзі, ми тут зібрались для того, щоб вирішити важливі запитання і ми, Сілвери, аж ніяк не хочемо ворогувати. – сказав Роберт.
-Тим більше - він поглянув на нас з Алеком. – Скоро у наші сім’ї об’єднаються.
Тато мій сидів і посміхався, а потім заговорив і він.
-Я розумію, комусь може це не подобатись,- і він поглянув на Влада, котрий сидів сам не свій. -Але це їхній вибір і ніхто їх не примушує це робити.
Сказав тато і поглянув на мене.
-Так, нас ніхто не примушує, хіба цей білявий красунчик, котрий сидить поруч. -сказала я.
Алек усміхнувся до мене й обійняв мене:
-Мені такий примус, якби це був він, лише за щастя.
-Ви такі милі. – сказала Алісія, котра сиділа навпроти мене.
-Ага, ти теж була б мила, якби дві мафіозні групи сиділи поруч. -сказав грубо Влад.
Я подивилась на нього злісно.
-У нього сьогодні критичні дні. – сказала я і всі почали сміятись, крім Влада.

Після того, як ми посміялись Алек почав говорити і я була у шоці.
-Я маю багато що у своїй владі. – сказав він. -І хочу це все віддати вам, Кінги.
Алек сказав це і ми всі дивились на нього дуже дивно, включаючи Влада.
-Ти так вирішив знищити нас? – запитав Влад у нього.
Алек усміхнувся.
-Ні, я хочу допомогти й припинити цю безглузду конкуренцію. – сказав Алек.
-Але чому? Ви ж одні з найкращих тут. – здивувався Влад.
Алек посміхнувся знову, взяв мене за руку і показав на батька.

Роберт Сілвер вирізнявся завжди жорстокістю, але сьогодні він був напрочуд спокійним і надзвичайно щасливим.
-Це все тому, що ми хочемо жити нарешті спокійно. – сказав батько Алека. -Багато поколінь ми були першими серед всіх і я через це втратив найдорожче, свою сім’ю.
Сказав він і опустив очі.
-Після смерті Інгрід я зник з життя дітей, а вони так мене потребували. Я був надто зайнятий зброєю, постачанням та різною нелегальною роботою. А за власних дітей забув. – сказав він.

Алісія взяла тата за руку, а Адам з іншого боку поклав руку йому на плече. І я почула, як Алек стиснув мою руку.
-І тепер, коли вони нарешті всі біля мене, я такої помилки не допущу. Я хочу, щоб вони були щасливі. І кожен сам вирішить, чим займатись.
Сказав він і подивився на Алека.
-Я люблю те, чим займався, але більше я люблю Аріну і хочу, щоб вона була щаслива. – сказав він.
-Але я не проти, щоб ти був мафіозі. – сказала я.
-Так, але ще одного пострілу у мене, ти не витримаєш, а це невідворотно. – сказав він мені.
Алек обійняв мене і поцілував у щоку.

-Це моє рішення і я дуже хочу, щоб ти мене підтримала. – сказав він.
Я притулилась до нього і сказала:
-Завжди. Я буду з тобою, ким би ти не був.
Алек задоволено посміхнувся.
-То ж, що ж це виходить, ми тепер будемо власниками всього? – запитав мій батько.
Алек подивився на нього:
-Власниками ні, а от справи свої тут робити вільно зможете, без мого чи татового дозволу.
-Це дуже добре. – сказав тато. -Що ви хочете у замін? – запитав він.
Алек усміхнувся, подивився на батька і той теж посміхнувся.
-Мені нічого не потрібно, я просто хотів зробити подарунок вам. Основна моя нагорода – це моя Срібна Королева.
Сказав Алек і подивився на мене.
А я сиділа і мало не плакала. Мені було дуже приємно і я хотіла, щоб ми вирішили все мирно.
Далі Алек дістав папери і ми всі почали їхчитати та підписувати.

А я сиділа і дивувалась, який у мене чудовий хлопець.
Я сиділа і повірити не могла, за що мені таке щастя.
Я притулилась до нього і так ми далі й сиділи.
Алек тримав мене за руку і не відпускав. Ми всі ще вирішили кілька моментів і потім вирішили розійтися, хто куди.
Я домовилась зустрітись з Алеком, але перше хотіла зайти у наш будинок, взяти свої речі.
Як тільки я зайшла у будинок, на мене налетів Влад і був скандал.

Я мало його не послала, образилась і пішла.
Та яке він право може говорити таке про Алека? Він хто такий? Та він такий самий, а може ще й гірший, за нього!!!
Я була дуже зла. Я швидко схопила свої речі й вийшла з кімнати.
-Ти куди? – запитав тато у мене.
-Туди, де мене чекають. Бачити його не хочу. – сказала я.
-Він змириться, рано чи пізно. – сказав тато.
-Так, звісно, але зараз я хочу бути з Алеком. – сказала я.
Тато обійняв мене і ми попрощались.
Я вийшла на заднє подвір’я і пішла до будинку Сілверів через пляж.
Я постукала у скляні двері й мені відчинила Алісія.
-Дякую. – сказала я.
Вона посміхнулась.
-Алек нагорі у кімнаті. – сказала вона.
- У якій саме? – запитала я.
Алісія усміхнулась до мене.
-Остання кімната у коридорі. – сказала Алісія.
Я усміхнулась і пішла на другий поверх, пройшла коридором і зайшла до останньої кімнати.

Я здивувалась наскільки просто тут все було, у порівнянні з будинком, котрий був мало не з золота зроблений.
Тут у кімнаті було мало меблів, балкон, з виглядом на море, ліжко і тумба біля нього і все.
Я стояла і дивилась на балкон і усміхалась, адже саме там був мій коханий.
Я пройшла на балкон і запитала у нього:
-Не мене виглядаєш?
Алек повернувся до мене й усміхнувся.
-Швидко ти. -сказав він.
Я закотила очі.
-Щось трапилось? – запитав він.
-Влад влаштував скандал. – сказала я.
Алек підійшов, обійняв мене і поцілував.
-Ти ж знаєш, він тебе любить. – сказав Алек.
-Ага, і вбити напевно зараз хоче. – сказала я.
-Не хоче повір. Він просто хвилюється.- сказав Алек.
Я усміхнулась і вся злість до брата в мить зникла.
Я підійняла очі на Алека і поцілувала його.
-От вмієш ти сказати й заспокоїти мене. – сказала я.
У очах Алека загорілась іскра і я помітила такі шалені хитрі нотки там.
-А ще я вмію так. -сказав він і почав цілувати мене у шию.
-Ум.... – говорила я.
-А ще так. – він забрався руками під мою кофту і почав ніжно гладити спину, при цьому цілуючи мене.
Алек цілував мене ніжно, так, ніби я була єдиною для нього.
Потім він обережно зняв кофту з мене і ми перемістилися на ліжко.
Алек роздягав мене і дуже ніжно цілував.
Я почувала себе справжньою королевою.
Алек гладив мене, цілував, та ласкав де потрібно.

А потім ми зайнялись коханням з ним. Справжнім, ніжним та таким солодким.
-А як же твоя помста? -запитала я, коли ми вже лежали після всього в обіймах один одного.
-Я за неї забув, як тільки ти дала доступ до ось цього всього. – сказав він і погладив мене за живіт.
Я усміхнулась.
-Ти робиш мене кращим, Аріна Кінг. – сказав він.
-А ти мене. – сказала я.
Я почала гладити його по кубиках преса й обводила красиві лінії на животі й на руках.
-Що вони означають? -запитала я в Алека.
Він посміхнувся.
-Ось ця, - він провів рукою по надписі біля лінії білизни, - це на Івриті «Сильний той, хто вірний».
Я усміхнулась. Це було про нього.
-Ось ця, - Алек провів моєю рукою по своїй руці,- це кельтські розписи, котрі робили собі воїни.
Я уважно розглянула кожен вигин. Вони були дивовижні.
-А ось ця, - він показав на татуювання біля серця, - це ти.
Там я побачила невеликого ангела і всередині були букви «S.Q.»
Я здивовано поглянула на Алека.
-Silver Queen. – сказав Алек англійською.
У мене виступили сльози на очах.
-Це неймовірно. – сказала я.
-Я зробив її тоді, коли приїхав до Іспанії, відтоді ти завжди була поруч. – сказав він.
Я усміхнулась і поцілувала його.
-Дякую тобі. – сказала я.
Алек притиснувся до мене і ми так разом і заснули.

Я прокинулась зранку і помітила, що я сама.
Значить він або у душі, або вже пішов.
Я зібрала свої речі й пішла до нашого будинку, залишивши записку Алеку.
Я пішла до заднього подвір’я, відкрила двері та побачила на кухні тата і Надін.
Вони дуже мило розмовляли.
-Привіт усім. – сказала я.
-О, доброго ранку. – сказав тато.
Я усміхнулась.
-Привіт, Аріно. – сказала Надін до мене.
Я взяла панкейки, котрі стояли посередині столу та наклала собі варення та нутелли.

Я швидко поїла, випила кави та відчула, що мені щось не добре стало.
-Що сталось? – запитав тато.
-Не знаю, -сказала я і нахилилась над столом.
-Може позвати лікаря? – запитав тато.
-Та ні, все ок. Просто дивне якесь відчуття. – сказала я.
Потім я почула кроки у коридорі й знала, що це скоріше всього Влад.
-Я йду на вулицю, може мені там легше буде. – сказала я і розвернулась.
-Аріна, - звернулась Надін до мене.
Я повернулась до неї.
-Він не мав на увазі того, що говорив вчора. – сказала вона.
Я усміхнулась.
-Я знаю свого брата, все він говорив, що думав. -сказала я.
-Я пішла, бачити його не хочу.
Сказала я і швидко вийшла з будинку, щоб не зустрітись з Владом.

Я дійсно була ображена на нього і не хотіла бачити. Мені хотілось бути на самоті.
Я вийшла на пляж, сіла на лежак та накрилась покривалом.
Я сиділа, слухала шум моря і раптом відчула, як хтось сів поруч.
Я знала, хто це, я знала, що він прийде.
І я знала, що він скаже.

Але мій брат мене здивував.
Мало того, що він перепросив так ще й сприйняв те, що ми з Алеком вже разом і це було дуже класно.
Я рада була, що нарешті все буде добре. І що мій брат, людина, котру я дуже люблю і поважаю, буде не проти моїх стосунків.

Ми з Владом пройшлись по пірсу та сіли, звісивши ноги.
Ми розмовляли, а потім я почула, як мій брат звертався не до мене.
Я обернулась і побачила Алека Сілвера.

Він стояв у спортивній кофті, спортивних штанах та усміхався до мене білосніжною посмішкою.
Ми встали з Владом і Алек підійшов до мене.
Влад зрозумів, що він зайвий і пішов.
А Алек підійшов ближче й обійняв мене.
-Не тікай більше так. – сказав він.
- Як? – запитала я.
-Ось так, як сьогодні. – сказав він.
Я здивовано на нього глянула.
-Я прийшов з душу і побачив, що тебе не має. Ти уявити не можеш, що було у моїй голові за ті кілька секунд, поки я не побачив записку. -сказав він стурбовано.

Я притиснулась до нього сильніше і сказала:
-Більше не буду.
Алек усміхнувся і сказав:
-Не вірю.
Я відхилилась від нього і він усміхався диявольською посмішкою.
-Не віриш? – запитала я.
-Ні. – сказав він впевнено.
Я склала руки у боки й обернулась, показово, від нього до моря.
Алек щось там робив кілька секунд, а потім сказав:
-І, щоб ти точно не зробила такого більше, Аріна Кінг, виходь за мене.
Алек сказав, я обернулась і відразу приставила руки до обличчя від здивування.

Алек стояв на одному коліні, у руках тримав неймовірної краси коробочку, а всередині була каблучка, дуже красива, ніжна і така ідеальна. Я такої краси ще ніколи не бачила.
-Аріна Кінг, ти змінила моє життя, ще тоді, чотирнадцять років тому, ти була поруч тоді, коли всі відвернулись. – почав він говорити, а я плакала вже.
-Ти була поруч, навіть не знаючи нічого, ти рятувала мою душу. Потім я, негідник, зробив тобі боляче, але я витрачу все життя, щоб спокутувати свою провину. Я буду просити пробачення щодня своїми вчинками й молитися Бога, щоб ти ніколи не плакала. – сказав він.
-Аріна Кінг, ти зробиш мені честь і станеш моєю Срібною Королевою? Ти вийдеш за мене? – Алек дивився на мене своїми неймовірним очима, а я плакала.

Це була правда, він образив мене тоді, але я була найщасливіша поруч з ним зараз. Алек був тим, хто завжди був моєю долею, ще з дитинства нас поєднала невидима нитка, котра саме зараз переросла у тугий канат, котрий розірвати вже неможливо.

Він той, хто мені потрібен і я готова все життя бути з ним.
Я витерла сльози й відповіла:
-Так, так, так. Я вийду за тебе і буду все життя з тобою!
Алек посміхнувся, одягнув каблучку мені на палець, встав і обійняв мене.

Він почав крутити мене у повітрі та сміятись.
Потім він мене опустив і поцілував.
-Я кохаю тебе, моя Срібна Королево. – сказав він.
-І я тебе кохаю, мій Срібний Король. – відповіла я.
Я знала, це лише початок нашої історії, історії, котра змінила не лише наші життя.

Історії, про котру будуть говорити й про ту, котра буде на завжди в серцях людей.
Про історію, котру ми починаємо писати з чистої сторінки.
І я знала, ми з Алеком Сілвером попри все, будемо щасливі.