Глава 26 Іспанія.

Алек

Я приїхав до Іспанії й негайно почав розв'язувати свої питання.
Я зустрічався з колегами по роботі, їздив на об'єкти й купував все нові й нові будови.

Для чого я це робив? Я ж був мафіозі й бандитом.
А для того, що такий наш «бізнес» не вічний і він у будь-який момент може рухнути, або хтось когось може вбити. Я от мене нещодавно.
Мені пощастило, а от багато кому так не щастить і сім’ї залишаються ні з чим.

Я для своєї сім’ї такого не хотів і тому створив надійне підґрунтя. Я купував нерухомість і давав право розпоряджатися ним татові, сестрі та братові.
На випадок, якщо наші «заробітки» впадуть з нелегальних зі справ. Вони завжди матимуть свої будинки, котрі можна буде здавати й жити не гірше.

І звісно ж для себе я теж багато чого залишив.
Я не хотів, щоб моя дружина і діти наражали себе на небезпеку щодня, тому і мав запасні варіанти. Котрі були дуже хороші.

І я хотів трішки змінити своє життя, а Кінги для цього ідеально підходили.
І ось тому я був тут, ходив, дивився нерухомість, купував її та давав настанови, щодо ремонту. Адже я знав цей ринок і знав, на що буде попит.
Цим я і займався.

І звісно ж я хотів налагодити стосунки з майбутньою родиною. З батьками Аріни все було ідеально, як я зрозумів, вони зовсім були не проти нашого союзу, навпаки, тільки за.
А от з братом її було важче. Але я мав що йому запропонувати. Залишилось лише узгодити все з моїм батьком.

Це я і збирався зробити.
Ми, тут в Іспанії, були всі разом. Я, тато, Алісія з Андрієм та Адам з Аліною. Моя сім’я вирішила відпочити, поки я буду розв'язувати питання з Кінгами.
-Ну, ми на пляж. – сказав Адам, як тільки ми розпакували речі.
Я усміхнувся.
Він взяв Аліну за руку і вони пішли.
-А ми хочемо відпочити. – сказала Алісія.
-Правильно, правильно, робіть мені внуків. – сказав тато і почав усміхатись дуже хитро.
Алісія закотила очі.
-Це питання швидше до Алека, ніж до мене. – сказала вона і підморгнула мені.
Я стояв, як вкопаний.

Алісія відсалютувала мені, взяла Андрія за руку і вони пішли на другий поверх нашого особняка.
Я стояв і не міг знайти собі місця.Тато стояв збоку і свердлив мене поглядом.
Він дивився на мене дуже дивно, такого погляду я ще не бачив.
-Ем.... Я хотів з тобою поговорити. – сказав я.
Тато усміхнувся, підійшов до бару, взяв пляшку віскі та налив у два стакани. Один дав мені.
-Пий. – сказав він.
Я нічого не зрозумів.
Я випив відразу весь стакан віскі й гірка та пекуча рідина полилась по моєму горлу.
-Ох, чорт. – сказав я.
Тато усміхнувся.

Він сів на крісло, котре було у вітальні та закинув ногу за ногу.
-Я тебе слухаю. – сказав він і випив віскі з бокала.
-Ти знаєш, ми з Аріною далеко не чужі один одному. – сказав я.
Батько розсміявся.
-Ти мене за дурня тримаєш? – запитав він.
Я взявся за голову.
-Чорт. Це я дурень. – сказав я. -Звісно ти знаєш все про наші стосунки.
-Не все, але багато. – сказав тато.
-І що ти думаєш? – запитав я.
Тато усміхнувся, витягнув з кишені щось невелике і дав мені.
-Що це? -запитав я.
-Відкрий. – сказав він.

Я відкрив невелику коробочку і там була дуже красива обручка з білого металу, думаю золота, і посередині був красивий камінь, з блакитним відливом.
Каблучка була неймовірної краси.
-Що це? – запитав я.
-Це те, з чим ти підеш до неї й запропонуєш стати твоєю дружиною. – сказав тато.
Я дивився на нього дуже здивовано.
У мене відняло мову.
-Так ти не проти? – запитав я.
Тато усміхнувся і сказав:
-Може хоч хтось нарешті подарує мені внуків!!! – крикнув він на весь будинок.
Я почав усміхатись, тато встав, обійняв мене і сказав серйозно:
-Це каблучка твоєї мами, я думаю, вона була б тільки «за», щоб ти подарував її тій, хто варта цього.
-А Аріна варта. – сказав я.
-Так, вона твій янгол-охоронець. -сказав тато.
Я усміхнувся.
-Я зроблю це тоді, коли вона приїде.- сказав я.
Тато усміхнувся, обійняв мене і сказав:
-Я радий, що ти повернувся і що знайшов себе.
-Я теж. – сказав я. -Тату, я люблю тебе.
Додав я. Я вперше у житті сказав батькові, що люблю його. І це була правда. Хай які б стосунки у нас раніше не були, я був вдячний йому за все. Адже без того, я не був би собою, не зійшовся б з Аріною і невідомо ким виріс.
А так і став тим, ким і уявити не міг.

Батько подивився на мене очима, повними сліз, обійняв мене міцно і сказав:
-І я тебе, синку, дуже люблю. Ти й твої брат з сестрою, найдорожче, що у мене є. Вибач, що інколи був грубий та не такий, як треба.
-Ти був, є і будеш таким, як потрібно. -сказав я.
Батько витер сльози й усміхнувся.
-Ти не уявляєш, який я радий це чути. – сказав він.
Я усміхнувся.
Я відчував себе зараз у повній гармонії з собою, зі своїм тілом, душею та зі всіма навколишніми. Я нарешті міг сказати, що я щаслива людина.
Ми з татом посиділи ще трохи, обговорили деякі деталі зустрічі з Кінгами та розійшлись по кімнатах.
Я зайшов у свою спальню, сходив у душ та взяв телефон у руки.

Там, у чаті, вже було повідомлення від Аріни.
«Як день твій?» запитала вона.
Я тільки хотів відписати, як нове повідомлення прийшло.
«Ігноруєш мене, Сілвер?»
Я усміхнувся.
«Я був у душі, щойно повернувся.» написав я.
«От, чорт.» написала вона.
«Що, вигляд мого мокрого тіла тебе тішить?» запитав я.
«Ні, злить те, що ти там, а я тут.» написала Аріна.
«Ще кілька днів, Ангеле, і ми будемо разом.» написав я.« І я тобі покажу, як сумував за тобою.» додав я.
«Сильно?» запитала вона.
«Дуже, дуже сильно сумував.» написав я.
Аріна надіслала смайли.
Ми попрощались та пішли спати.

Наступні кілька днів були у підготовці до угоди з Кінгами і я толком і часу не мав на те, щоб відпочити. Вставав рано, лягав пізно і так і не помітив, що вже був день угоди й день приїзду Кінгів.

Я встав зранку, пішов у зал, потренувався, потім поїв у столовій та почув якісь дивні крики знадвору.
Мені стало дивно, я взяв зброю та вийшов надвір.
Я вийшов з заднього входу і пройшов по доріжці до переднього подвір’я, де і відбувалось все дійство.
Там я побачив всіх Кінгів, охорону їхню і ще кілька людей зі зброєю.

Посеред мого подвір’я стояла Аріна і дуже голосно розмовляла, навіть кричала.
Їхній батько, Євгеній, щось намагався сказати, але я не чув, що саме.
Тому я підійшов ближче.
-Що за шум, а бійки не має? – запитав я.
Три пари очей повернулись у мою сторону.
-Не цікаво. – сказав я, склав руки перед собою та закотив очі.
Я дивився на Влада, а він вже кипів від злості.

Я зішкірився.
-Ми тут у справах. – відповів він коротко.
-Влад Кінг, які люди у Голлівуді. Нічого собі, яка честь. – сказав я з сарказмом і з зісною посмішкою.
Я спеціально так говорив з ним, щоб він знав, я його точно не боюсь. Вже не має страху та і не було ніколи, просто я виконував обіцянку, котру дав Аріні й все. Але зараз я сильніший ніж будь-коли й здатен надерти йому зад. Знаю, отримаю здачі, але можливо це нарешті його вдовольнить?
-Сілвер, ти нариваєшся! – сказав Влад злісно.
-Ой, боюсь, боюсь. – сказав я, демонстративно підійняв руки до гори й почав сміятись.
Кінг вже злився не на жарт. А я цього і хотів. Мені було цікаво, як далеко він може зайти.

-Кінг, я чув ти сюди не сам приїхав. Кажуть, вона гарненька, цікаво, яка вона у ліжку. – я спеціально до нього.
Ще більше провокуючи його до дій. Аріна лише стояла і легенько хитала головою, а потім закотила очі. Вона прекрасно знала, що я роблю і звісно не схвалювала цього. А я був би не я, якби не знущався з Кінга.
-Ах ти ж сволота! – крикнув він і витягнув пістолет. -Я тобі зараз голову прострілю! – кричав вже він і направив на мене пістолет.
Я стояв і усміхався. Мене ця ситуація дуже забавляла. Але, здавалось, тільки мене.
-Давай! Давай! Я тебе не боюсь, Кінг. – говорив я абсолютно спокійно.
Він прицілився і я думав, буде стріляти, я був готовий до цього.

Він вистрілить і я відразу йому прострілю ногу, або руку. Я мав пістолет за поясом і вихватити його мені було кілька секунд. Він не встигне отямитись.
Я стояв і готовий був теж хапати зброю, але раптом сталось те, чого ніхто не очікував.
Перед дулом пістолета Влада появилась Аріна. Я дивився у той час на Влада і не помітив, як швидко вона перемістилась.
І тепер виглядало це так, ніби він тримав її на прицілі.
-Аріна, ти що, в біса, робиш? – кричав він. -Відійди і я пристрелю цього виродка!

-Це хто ще виродок! – запитав я склавши руки перед собою.

Я стояв і був готовий бігти до своєї дівчинки, щоб вона не наробила дурниць, але я знав, Аріна просто захищає мене.
Я хотів сам за себе постояти й почав йти у їхню сторону, але її слова мене зупинили.

-Ангеле, ні. - сказав я ледь чутно.
Аріна стояла спиною до мене, повернула голову легенько у мій бік і сказала:
-Ні.
Я не знав, чи це до мене, чи до брата.
-Якщо хочеш його застрелити, прийдеться вбити й мене.- сказала Аріна вже точно Владу.
-Аріна, ти що з дуба впала??? – кричав той. -Ану відійди!
А вона стояла і не рухалась.
Моя смілива, сильна і найкраща дівчинка і тут мене перевершила.
Вона у всьому мене захищала і цей випадок був не винятком.
Вона оберігала мене, була дійсно ангелом моїм.
Я стояв і не міг повірити, що вона моя і зовсім скоро стане моєю дружиною.
Я вирішив остаточно зробити їй офіційну пропозицію, адже вона варта всіх скарбів у світі.
-Батьку, що відбувається? – запитав Влад у батька.

Я у той час підійшов вже дуже близько до Аріни, всупереч пістолету, котрий був на мене направлений.
Але він не встиг відповісти.

З нашого будинку вийшла охорона і решта сім’ї.
-Що тут відбувається? – запитав тато і стояв на порозі.

-Ми приїхали укласти угоди й підписати документи. А Ваш син мало не отримав від мене кулю у лоб. – сказав Влад сердито.
Я закотив очі.
Батько глянув на мене злісно і я лише відмахнувся.
-Вам обом потрібно заспокоїтись. Ви мусите звикнути до присутності один одного, адже скоро ми всі станемо великою родиною. – сказав тато усміхаючись.
-Тату, ти нічого Владу не розповів? – запитала Аріна у батька свого.
-Що не розповів? – запитав він невідомо у кого.
-Синку, ми хотіли тобі сказати, але так багато відбулось останнім часом, що не встигли. – сказав Євгеній до Влада.
-Що, якого біса відбувається???! – кричав той.
І тут я вирішив показати, хто тут головний.


Я не витримав більше.
Я підійшов ближче до Аріни й обійняв її.
Я поглянув прямо у чорні очі Влада Кінга і сказав:
-Зовсім скоро твоя сестричка вийде за мене заміж і буде теж Сілвер.
Здивуванню Влада не було меж.
Він стояв і мало не впав.
А я тримав своє щастя у руках і не міг не тішитись.
-Обов’язково було цей цирк влаштовувати? – запитала у мене Аріна, повертаючи голову до мене.
Я знизав плечима.
-Я хотів показати, що ти моя. – сказав я чесно.
Аріна дивилась на мене розлючено.
-Вибач.- сказав я вперше у житті.

ЇЇ погляд трішки пом'якшав.
Я ніколи ні перед ким не перепрошував, але хотів, щоб Аріна не злилась.
І в раз її злість пропала і вона поклала руки свої на мої, котрі були у неї на талії.
-Ти обов’язково мені це компенсуєш. – сказала вона так, щоб лише я її чув.
Я усміхнувся і сказав їй на вухо:
-Обов’язково, прямо сьогодні покажу тобі, як сумував. – сказав я.

Я побачив, як Аріна зашарілась і як рум'янець появився у неї на обличчі. Це було неймовірне видовище. Найкраще у світі і я хотів, щоб вона завжди такою була, щасливою.
Коли ми з Аріною поглянули навколо, вже нікого не було поруч.
-Чорт, вже всі пішли. – сказала вона.
Аріна хотіла йти всередину, але я її притягнув сильно до себе.

Я схопив її за талію і сильно, сильно поцілував.
-Ум, яка ти солодка. – говорив я.
-А ти такий гарячий. – сказала вона.
Аріна забралась руками під мою кофту і почала мене гладити.
-Чорт, якщо ти не перестанеш, я тебе візьму прямо тут і не донесу до ліжка. – сказав я.
Аріна посміхнулась і вивернулась з моїх обіймів.
-Ти гарячий і такий сексуальний, але покарання тобі буде прямо зараз. – сказала вона і почала бігти до входу. -Не потрібно було говорити про Надін. Я ревную може.

Сказала вона і відійшла від мене, схрестивши руки на грудях.

Я взявся за голову. Чорт, я дурень.

Я підійшов до неї і обійняв.

-Пробач мені, я лише провокував його.

Аріна насупилась, але я притиснув її сильніше і вона поклала голову мені на груди. Я почав цілувати її в шию, а вона закрила очі і видала стогін.

Чорт. Моє тіло відразу відреагувало на неймовірний звук.

-Ангеле, я тебе хочу.... - сказав я хриплим голосом.

Аріна ахнула, а потім вирвалась з моїх обіймів і усміхнулась лукаво.
Вона побігла до входу, зупинилась біля дверей і крикнула мені:
-Чекаю тебе зі всіма за столом.
І зникла.
А я так і залишився стояти з розпертими штанами й не знав, що робити.
Чорт.

Треба заспокоїтись і повертатись до справ.
Сьогодні вночі вона заплатить мені за це.
Я усміхнувся, уявив свою бабусю у бікіні, допомогло не дуже, але я намагався не думати про чорноволосу бестію, котра щойно мене мало не довела до сказу. І з горем пополам пішов у будинок.