Глава 21 Угода.

Аріна

Відтоді, як я пішла з лікарні, я відчула знову знайому пустоту у душі й мені хотілось повернутись. Але речі самі себе не поперуть і мені дійсно потрібно було розвіятись. Адже весь час сидіти у лікарні це не вихід.

Я була дуже щаслива, що Алек живий і що все у нього добре, але хотілось трішки вийти у люди.
От я і вийшла.

Як тільки я привела себе у порядок, то зустрілась з Вікою, Олесею та Оленою. Мені дуже не вистачало їхньої компанії і я з радістю пішла з ними у кафе.

Ми розмовляли про різні дівчата штуки, Олеся ділилась досвідом вагітності та була у передчутті великих змін. Віка і далі проводила час з жонатими чоловіками, а Олена чекала на Джона, котрий те і робив, що їздив по показах мод.

Ми були подругами вже незліченні кількість років і я цьому була дуже рада.
Ми дуже добре посиділи й під вечір я знову повернулась до Алека, але по дорозі заїхала у супермаркет і накупила смакоти.

Треба було доводити до ладу і себе і його.
Я прийшла до Алека і відразу обійняла його. А потім розклала пакунки.

Я за один день дуже засумувала. Тому підійшла до нього й обійняла. А він у відповідь почав мене цілувати.
Я відчула шалене збудження від його поцілунків і дуже хотіла продовження, я вже хотіла була віддатись йому, як раптом мій телефон почав дуже настирно дзвонити.
Чорт.

Хто б це міг бути?
Я взяла трубку і почула відразу розлючений голос брата:
-Аріна? Сестро? Ти не уявляєш, що сталось! Цей падло, Сілвер, підіслав людей і вони розсекретили нашу схованку тут у Барселоні! Вони напали на нас! Аріна, вони вбили Роя.
І тут моє серце зупинилось.
Рой, це був один з найкращих наших людей і найкращий друг Влада.
-Я вб'ю його, як тільки побачу!!! Я вб'ю його, Сілвер, ти покійник! – кричав мій брат у трубку.
А я його слухала.

Мій брат закінчив свою розлючену розповідь і сказав:
-Я повертаюсь додому. Буду завтра.
І вибив.
А я мовчки дивилась на свій телефон і не могла повірити, що це відбувається зі мною.
Мій брат, моя кров і плоть і мій коханий – закляті вороги. Вони ніколи друзями не були, але зараз все стало набагато гірше.
Чорт!
-Щось трапилось? -запитав у мене Алек.
Я підійняла очі на нього і побачила, що він стурбовано дивився на мене.
-Мій брат думає, що ти послав людей і вони вбили Роя, його найкращого друга. – випалила я.

Алек подивився на мене дуже здивовано, а потім здивування змінилось злістю.
-Ти ж розумієш, що я не міг цього зробити. – сказав він.
Я підійняла очі на нього і сказала:
-Розумію. Але мій брат цього не знає.
-І що? – запитав він.
-Я боюсь за тебе. -сказала я чесно.
Алек усміхнувся і фиркнув.
-Ти ж розумієш, хто я, так? – запитав я.
Я закотила очі.
-Звісно, ти Алек Сілвер. Але я бачу, що ти забув, поки ти у лікарні і ходити толком не можеш, не те, що захистити себе. – сказала я.
Тепер Алек закотив очі.
-Я не немічний. – сказав він.
-Ти слабкий. А мій брат сильний. – сказала я.
-Ти думаєш, він прийде за мною? -запитав він.
Я підійняла очі й зустрілась з неймовірної краси сірими очима мого коханого.
-Прийде, це лише питання часу. -сказала я. -Тобі потрібно зникнути.
-Я не з тих, хто буде втікати! – крикнув Алек розлючено. -Хай йде сюди і я покажу йому, хто такий Алек Сілвер!!!
Я закотила очі.
-Ти встати толком не можеш! А битись і мови не має! Алек!-крикнула я.
-Але зад йому надерти зможу! – сказав він.
А я дивилась на нього і сльози почали капати у мене з очей.
-Ангеле, ти чого??? -Алек помітив, що я плачу і заспокоївся.
Я не могла стриматись і сльози лились з очей.
-Ангеле, я тут, з тобою. – сказав він.
-Я не переживу, якщо щось станеться з одним з вас! – сказала я. -Я не хочу вас втратити"
Алек взяв моє обличчя собі у руки й змусив поглянути на себе.
-Ти не втратиш мене. – сказав він.
-Обіцяєш? – запитала я.
Алек усміхнувся.
-Обіцяю. – сказав він.
Я дивилась на нього і вирішила скористатись моментом. А коли, якщо не зараз.
-Тоді пообіцяй мені, що ти зникнеш, поки я не владнаю все з братом. – сказала я.

Алек змінився на обличчі й видно було, що він дуже вагається. Але через кілька секунд він знову глянув мені в очі й сказав:
-Якщо це те, чого ти хочеш. Я так зроблю.
Я помахала позитивно.
-Я хочу, щоб ти був у безпеці. – сказала я.
-Але за однієї умови. – сказав він.
Я усміхнулась.

Сілвер був би не Сілвером, якби все не було у нього під контролем.
-Якої умови? -запитала я.
Алек усміхнувся.
-Після того, як це все закінчиться, одного дня, ти вийдеш за мене заміж. – сказав він.
А я сиділа і дар мови пропав у мене.
Я не знала, що відповісти й просто не знала, що думати.
Алек посміхнувся і сказав:
-Мої останні слова, тобі, після пострілу були правдою.
І я згадала, що він освідчився мені тоді. Я думала це було під впливом шоку.
-Ні, це не під впливом шоку було. Це було від душі, я хотів, щоб ти знала. – сказав він і подивився на мене.
А я сиділа досі мовчки. Я не могла повірити, що це насправді зі мною відбувається.
Алек дотронувся лобом до мого і сказав:
-Я кохаю тебе.

А потім поцілував мене.
Це був ніжний, напористий і такий поцілунок, від якого підкошуються ноги. І якби я стояла, то впала б точно.
Алек цілував мене повільно, насолоджуючись кожним моментом, відчуваючи кожною клітиною душі. І я це відчувала також.

Алек відсторонився за кілька секунд і посміхнувся:
-Я знаю, що ти також мене кохаєш. І тебе більше не відпущу. Я буду чекати, скільки потрібно.
-Обіцяєш? – запитала я.
-Обіцяю. – сказав він.
А потім я вже його поцілувала. Але зовсім не ніжно, я накинулась на нього і почала знімати футболку.
Мною керували інстинкти і я так давно хотіла його, що не могла стриматись.

Я цілувала його, гладила та хватала за волосся, адже він цілував мене так, ніби я остання жінка на землі.
А такою я себе відчувала.
Алек обіймав мене, цілував мою шию і ніжно гладив моє тіло.
Алек просунув руки під одяг і почав пестити мої груди.
-Ти хочеш моєї смерті...-сказав він. -Ти без бюстгальтера….
Я усміхнулась.

Алек продовжував ніжно пестити мене, а я охала лише від його дотиків. Вони були такі ніжні, такі рідні й моє тіло так за ним сумувало. Так хотіло знову відчути такі рідні пальці, руки й поцілунки.
Алек ніжно вивчав мене ніби заново, ніби вперше і я не могла не отримувати задоволення. Я була його, повністю і душею, і тілом, і думками.

А потім я опинилась вже без футболки.
Алек відхилився і поглянув на мої груди.
-Як я сумував. – сказав він і притиснувся знову до мене.
Я також зняла з нього футболку і зробила те ж саме.
Я поглянула на його красиве тіло і почала проводити пальцями по кубиках преса.
-Який ти красивий… -говорила я.
-Якщо ти не зупинишся, я перекину тебе на спину і візьму. -сказав він втягуючи повітря.
Я усміхнулась.
-А тобі можна? – запитала я і прикусила губу.
-Мені потрібно. – сказав він.

Тоді я знову доторкнулась до його торса й опустилась руками нижче.
Я запустила одну руку у його штани й відразу відчула нереальної величини збудження.
-Оу, хтось здається сумував…- сказала я спокусливо.
-Аріна……. – промовляв Алек вже ледь стримуючись.
-Алек. – говорила я і взяла у руку його збудження.
-Аріна….. – Алек вдихнув голосно.
-Алек. –я провела рукою по ньому вниз.
-Чорт! – крикнув Алек і накинувся на мої груди.
Він поклав мене на ліжко і почав цілувати мене у груди. Він взяв у рот мій сосок і я ахнула. Він втягнув його, а я рухала рукою по його пенісі.
Алек цілував мої груди, а я отримувала шалене задоволення від цього.
Потім він раптом схопив мене за руку і зупинив.
-Моя черга. -сказав він.

Алек зірвав з мене штани й почав пестити мене там.
Він ласкав мене і я вже отримувала таке задоволення, як ніколи. А коли він ввів пальці у мене, я вже готова була летіти на небеса.
-Алек….. Прошу……- говорила я.
Алек усміхався.
-Що, Ангеле? -запитував він.
-Візьми…..мене….. – говорила я і помирала від бажання.
-Скажи, що я у тебе єдиний. – сказав він.
-Ти єдиний…..- говорила я.
-І що кохаєш мене. – сказав він.
-Я кохаю тебе. -сказала знову я.
Алек усміхнувся і я відчула, як він різко зайшов у мене.
-Ох, чорт!!!!- крикнула я.

Але він заглушив мій крик поцілунком.
Він був таким великим, що мені здавалось, я не витримаю.
Але Алек легенько почав рухатись, а потім я звикла.
-Так добре? – запитав він.
-Дуже….. -відповідала лише я.
-Ти така туга…. – говорив він.
-А ти такий великий.-говорила я. -Поцілуй мене.
Алек усміхнувся і поцілував.
-Я кохаю тебе. -говорив він між поцілунками.
-І я тебе кохаю. -говорила я.
Ми займались коханням довго, а потім відчули оргазм одночасно.
Алек опустився на мої груди й усміхнувся.
-Чорт, це було дивовижно. -сказав він.
Я усміхнулась.
-Ага…. -було все, що я могла промовити.
Алек поглянув на мене і я зрозуміла, що це ще не кінець.
У ту ніч він взяв мене три рази, аж поки ми виснажені не вирішили таки відпочити.
Після приголомшливого сексу ми лягли під ковдру і заснули.

Зранку я прокинулась, а Алека вже не було поруч.
Я почула, що він розмовляв телефоном, але не могла зрозуміти, звідки був звук.
Я встала та пішла до ванної кімнати, відчинила двері й побачила Алека, котрий стояв, спершись на раковину.
Я злякалася.
-Тобі погано???-запитала я стурбовано.
Алек подивився на мене здивовано й усміхнувся.
-Я тобі передзвоню. – сказав він і поклав телефон на умивальник.

Потім він підійшов до мене, обійняв і притиснув до себе.
-Мені так добре, як ніколи.-сказав він і поцілував мене.
Я усміхнулась.
-Вибач, що розбудив тебе.-сказав він коли відхилився.
-Ти не розбудив, а налякав мене. – сказала я.
Алек посміхнувся.
-Не хотів. -сказав він і притулився до мене лобом.
Я усміхнулась.
-З ким ти розмовляв? -запитала я.
-Розв'язував питання свого перебування на наступні кілька тижнів. – сказав він.
-І як, вирішив? – запитала я.
Алек усміхнувся.
-Вирішив, але є одна проблемка. – сказав він.
-Яка? -запитала я.
Алек відхилився.
-Ти. – сказав він і підійняв очі на мене.
-Я? – запитала я дуже здивовано.
Він знову усміхнувся.
-Так, адже я не хочу тебе покидати тут саму, а для того, щоб сховатись, мені потрібно летіти мало не на інший континент. – сказав він.
Я усміхнулась.
-Ти переймаєшся через те, що ми не будемо бачитись? – запитала я.
Посмішка Алека зникла з обличчя, його очі були повні смутку.
-Звісно. І це мене турбує набагато більше, ніж твій брат. -сказав він.
Я усміхнулась. Це було так мило.
-Це дуже мило, чесно. Але ми мусимо пережити цей період. – сказала я.
Алек обійняв мене і поцілував знову.
-Я буду приїжджати до тебе. – сказала я.
-Я теж. – сказав він.
-Це надто небезпечно для тебе. – сказала я.
Алек поглянув на мене й у його очах блиснули іскри.
-Я люблю небезпеку. – сказав він.
Я закотила очі.
-Ага, але не зараз. Тобі варто відновитися спершу. – сказала я.
-І я знайшов ідеальне місце для цього. – сказав він.
-Яке?- запитала я.
-Барселона. Будиночок на морі. – сказав він.
-Але мій брат часто там буває, він тебе може знайти. -сказала я.
-В тому то і справа, я буду під носом, але він не знайде мене. А ти зможеш часто приїжджати, адже ти теж там маєш багато справ. -сказав він.

Я подумала і мусила визнати, це було геніально.
-Ти геній. -сказала я.
Він усміхнувся.
-Ні, я лише хочу бути з тобою. – сказав він.
-А я з тобою. -сказав він.
Ми з Алеком вийшли разом у палату і відразу ж хтось подзвонив йому.
-Так, так. -відповів він.
-Так. Добре, за десять хвилин буду. – сказав він і вибив.
Алек усміхнувся і сказав мені:
-Мене вже виписали і я прямо з лікарні лечу до Іспанії. Ти сама знаєш, де я буду. -сказав він.
Я усміхнулась.
-Швидко ти все вирішив. -сказала я.
Він усміхнувся.
-Я виконую обіцянку. – сказав він.
Я обійняла його і поцілувала.
-Я буду сумувати. – сказала я.
-Я теж. Обіцяю тобі, я знайду спосіб все вирішити, адже на кону дуже багато. – сказав він.
Я усміхнулась.
-Обіцяєш? – запитала я.
-Обіцяю. -сказав він, підмигнув і поцілував мене.

Він цілував мене ніжно, дарував надію, віру, віддаючи всього себе. Свою душу, тіло і все, що йому належало.
І я вірила і знала, все буде добре.
Я знала, що це колись закінчиться, але не думала, що настільки довго прийдеться чекати.
Але воно було того варте.

Алек зібрав речі й вийшов з палати.
Я побула ще трішки там, забрала і свої речі й теж вийшла.
Як тільки я вийшла, сіла на байк від’їхала кілька метрів, побачила, що біля лікарні зупинились три позашляховики мого брата.

І я зрозуміла, що ми дуже вчасно спохватились.
Я повернула байк і помчала у сторону дому.
Як тільки я приїхала до особняка, мене зустрів батько.
-Влад думає, що Алек вбив Роя. -сказав він відразу.
-Я знаю. Але він цього не робив. -сказала я.
Батько подивився на мене дуже здивовано.
-Тату, я просто це знаю. – сказала я.
Батько видихнув дуже голосно і промовчав.
Я підійнялась у свою кімнату, відкрила наш з Алеком чат і написала йому.

“Ми вчасно поїхали, автівки брата були вже біля лікарні.”
Відповідь прийшла швидко:
“Я знав, що він швидко буде діяти.”
“Що тепер будемо робити?”-запитала я.
Відповідь прийшла за кілька хвилин.
“Ми ж мафіозі, думаю, для нас не буде проблемою обманювати твого брата, правда, Аріна Кінг?”
Алек спеціально писав так, кидаючи мені виклик. Адже знав, що я обов’язково його прийму.
“Звісно, містере Сілвер. Нехай почнеться гра.” Написала я.
Алек відповів смайлами.

Я знала, що це не добре, робити щось за спиною у брата, але на кону було не лише моє життя, але й Алека.
А ще раз його втратити я не могла.
І цього разу ми зробили все по-іншому.