Глава 14 Помста.

Алек

Ми з Аріною цілувались, а потім я відпустив її й усміхнувся. 
-Ти не уявляєш, як довго я цього чекав. – сказав я. 

Вона подивилась на мене такими красивими очима і відповіла:

-Я теж. 

-Тоді чому була з тим тюхтієм? – запитав я. 

Вона знизала плечима. 

-Думала, що мені з ним добре було і хотіла «нормальності». – сказала Аріна й останнє слово взяла у лапки та показала це пальцями. Я усміхнувся.

-Ти ніколи не була, не є і не будеш «нормальною». – сказав я. 

-Ти особлива. Аріна усміхнулась. 

-Така ж, як і ти, Алек. Така ж, як і ти. -сказала вона. 

-У мене є ідея. – сказав я. 

-Яка?- запитала вона і її очі загорілись. 

-Ти мені довіряєш? -запитав я. 

-Звісно. – сказала вона без тіні сумніву. 

-Тоді ходімо. – сказав я, взяв її за руку і відкрив їй пасажирські двері.

Аріна сіла і я зачинив двері за нею. Я обійшов авто, сів за руль та завів авто. Я усміхнувся, натиснув на газ і машина рвонула з місця. Ми їхали по автостраді і я тримав руку Аріни, в той час, як вів авто. Аріна у той час дивилась на дорогу та усміхалась.

-Чому ти не казав, що приїхав? -запитала вона раптом. 

-Хотів зробити сюрприз.- сказав я. 

-Але ж у тебе робота. -сказала вона.

-Що може бути важливіше, за те, коли дівчина, що подобається, кидає свого хлопця заради тебе??– сказав я. 

Аріна поглянула здивовано. 

-Так ти знав ще до того, як я тобі написала про це? -запитала вона. 
Я усмінувся. 

-Звісно, я ж Сілвер, я знаю все. – сказав я.

Аріна усміхнулась знову. 

-Я хотів завтра вже приїхати до тебе, але коли побачив тебе у відео чаті, то не міг стриматись. – сказав я чесно.

Аріна стиснула мою руку сильніше та усміхнулась. 
-Я дуже рада, що ти приїхав. – сказала вона. 

-Я теж.- відповів я.

За кілька хвилин тиші ми під’їхали до того місця, про яке я говорив.

-Приїхали. – сказав я. Аріна подивилась навкруги та запитала:

-Куди ти мене привіз? 

-Додому. – сказав я. 

Я вийшов з авто, відчинив пасажирські двері та подав їй руку. 

-Я знаю, це та сама квартира, це та твоя квартира, де ми з тобою.... – сказала вона. 

Я усміхнувся. 

-Так, це вона. Я не був тут з того дня. Лише клінінгові компанії приходили та прибирали. – сказав я. 
Аріна опустила погляд.

І я зрозумів, що напевно таки припустився помилки. 

-Ангеле, я напевно дурницю зробив, може краще було тебе сюди не везти, у тебе напевно найгірші спогади з цим місцем. – сказав я. 

Аріна підійняла погляд на мене і взяла мене за руки. 

-Ні, найкращі. – сказала вона. 

Я подивився здивовано. 

-Та ніч була найкращою у моєму житті. – сказала вона. 

-Але я тебе покинув. – сказав я сумно. 

-Ти повернувся. – сказала вона.

-Дай мені шанс все виправити. – сказав я.

-Я б ніколи тебе не покинув. Аріна мовчки усміхнулась і 

кивнула головою. Я взяв її за руку і ми пішли у будинок.

Я відчинив двері ключем електронним та ми зайшли у під’їзд. Піднялись літом до моєї квартири та вийшли на сходовій клітці. Потім знайшли потрібну квартиру і я відчинив її. Аріна зайшла у квартиру і скрізь увімкнулось світло. Вона подивилась навкруги та сказала: 

-Тут нічого не змінилось. 

Я підійшов до неї, зняв її куртку і повісив на вішак. Я підійшов до Аріни ззаду та обійняв її. 


-Лише ми, Ангеле, змінились. – сказав я. 

Аріна обернулась у моїх руках до мене обличчям і підійняла голову. 

-Не так багато змінилось, ти мені тоді також подобався. – сказала вона. 

Я здивовано на неї глянув. А Аріна позитивно похитала головою. 

-Ти завжди мав такий вплив на мене, як ніхто. – сказала знову вона. 

-Який? – запитав я.

-У мене завжди перехоплювало дихання від твоїх слів, серце билось частіше від твого погляду, а тіло здається просто тануло від твоїх дотиків. – сказала вона. 

Я усміхнувся, нахилився до її шиї та поцілував її. 
-Від таких дотиків? -запитав я і ніжно, ніжно цілував її шию. 

-Ага..... -говорила Аріна.

А я продовжував.

Я цілував її у шию та легенько покусував місця за вухом. Потім я поклав свої руки їй на талію і забрався під кофту. Її тіло відразу покрилось мурашками. 

-Холодно? -запитав я між поцілунками.

-Приємно. -відповіла вона.

Я усміхнувся. Я цілував далі її у шию, а руками гладив спину. Аріна вигиналась і стогнала від задоволення. Я відхилився від неї тазняв кофту. Я поглянув на неї в одній білизні та мало не зомлів. 

-Ти ідеальна. – сказав я. 

Я хотів її поцілувати, але Аріна мене зупинила. Вона підійняла мою кофту і також стягнула її з мене. А потім також поглянула на мій голий торс. Аріна провела руками по ньому і зупинилась на татуюваннях.

-Їх стало більше. – сказала вона. 

Я усміхнувся і спостерігав за її маленькими пальчиками, котрі пестили мене дуже ніжно. 


-Якщо ти так продовжиш, я довго не витримаю. – сказав я.

Аріна подивилась на мене і я побачив у її очах запал, виклик та диявольські вогники та зрозумів, що вона цього і хоче. Аріна почала водити пальцями по моєму торсу та гладила мене, а потім почала злегка дряпати мене своїми нігтями та при цьому усміхатись. Я тримався зі всіх сил. А монстр між моїми ногами просився вже давно на волю. Я зціпив зуби та уявив свою бабусю у стрінгах. Допомогло не на довго. Адже Аріна не допомагала, а лише мучила мене.

-Приємно? – запитала вона опускаючи свої швидкі пальчики мені під штани. 

-Аріна. – сказав я строго.

-Алек. – говорила вона дуже спокусливо, а погляд був такий, ніби готова мене з'їсти. 

-Аріна.... – говорив я, коли вона вже забралась під штани. 

-Алек! – продовжувала вона свої муки. Аріна добралась до поясу моєї білизни та обережно проникла всередину. 


-Аріна, я не витримаю так довго. – сказав я. 

-Я не хочу тебе примушувати до чогось. 

Випалив я на одному подиху. 

-Єдине, до чого ти примушуєш мене, так це чекати. – сказала вона і вхопила мене за мого монстра. 
-Ох, чорт! – крикнув я.

Аріна провела руками по ньому та облизала губи.

І тут я не витримав. Я витягнув її руку і накинувся на неї. Я цілував її дуже грубо і настирно. Я не хотів цього, але вона мене змушувала це робити. Я притиснув її до стіни та змусив обійняти себе ногами.

-Чуєш, який я великий? – запитав я. 

-Неймовірно великий. – сказала вона. 

А я вже цілував її у ключицю та стискав такі красиві груди. Я підійняв її на руках і поніс у спальню. Поки я ніс свою дівчинку у спальню то цілував її прекрасні губи, а вона тримала мене сильно за волосся та стискала його. Ми дійшли до дверей і я вдарив по них ногою. На щастя двері піддалися і ми зайшли у спальню. Я поклав свою дівчинку на ліжко і розпочав знімати з неї одяг. Я цілував її, пестив та досліджував кожен міліметр її прекрасного тіла. А коли вона була повністю гола, я відхилився та поглянув на неї. 


-Моя найкраща. – сказав я. Аріна припіднялась та допомогла мені зняти штани. Коли я був повністю голим, вона подивилась на мене і її очі сяяли. 

-Ого. – сказала вона. 

Я посміхнувся. 

-Ти дуже великий. – сказала вона і проковтнула ком у горлі. Я усміхнувся. 

-Не бійся, я буду дуже обережним.Ти назавжди забудеш свого тюхтія. – сказав я.


Аріна сиділа на ліжку й опустила очі. Я присів до неї та запитав:

-Якщо ти не хочеш, ми не будемо цього робити.

-Ні, я хочу. – сказала вона дивлячись на мене.

-Але я .... – і знову опустила погляд. 

-Що сталось, Ангеле? -запитав я. 

-Я.... я..... – говорила вона не впевнено. -Я не займалась ні з ким цим, крім тебе. 

Випалила вона на одному подиху та опустила очі. Я був у повному шоці. 
Я змусив її поглянути на себе. 

-Ти жартуєш? – запитав я. 

Аріна подивилась серйозно.

-Ні. Ти єдиний, хто був зі мною у такому сенсі. – сказала вона. 

-Маленька.... – сказав я і не знав, як реагувати, і що взагалі робити. -Ангеле мій, - звернувся я до неї. Аріна підійняла очі.

-Ти ідеальна. – сказав я і почав її ніжно цілувати.

Я цілував її губи, щоки, шию, прекрасні груди, живіт і також «там» її цілував. А Аріна отримувала задоволення. Потім я підійнявся до її губ і навис над нею. 

-Ти готова? -запитав я. Аріна лише позитивно похитала головою. Я нахилився, поцілував її та увійшов у неї ривком.

-Чорт! Ти така туга. – сказав я. 

-Ааа..... ти такий.... великий. -сказала вона. 

Я почав рухатись у ній і відчував, як моє задоволення от, от і наступить. Я тримався зі всіх сил, але у мене вже дуже давно не було нікого. Згодом я відчув задоволення Аріни та за нею і я отримав своє.

-Ох, чорт. Вибач, я давно не мав ні з ким нічого. А з тобою все набагато краще. – сказав я чесно. 

-Чому? -запитала вона. Я усміхнувся. 

-Ти особлива. – сказав я.

Аріна посміхнулась і ми пішли у душ разом. Там я знову зайнявся з нею коханням, але вже набагато довше, ніж попередній раз. А потім ще кілька разів у ліжку. Заснули ми вже аж під ранок. Я прокинувся раніше і пішов готувати сніданок. Так, як я дуже рідко тут буваю, то і їжі тут не було. Тому я скористався доставкою на дім. І вже за тридцять хвилин я мав цілий стіл різних смачних страв на сніданок. Я розклав все по тарілках і почув, як у ванній кімнаті включилась вода. Значить моя дівчинка вже встала. Я пішов у ванну і побачив її у душі.

Звісно ж я приєднався. Я пестив її красиве тіло і знову зайнявся коханням з нею. 

-Оце так добрий ранок. -сказала вона коли я вже вийшов з неї.

-Ідеальний. -сказав я. 

Ми з Аріною одягнулись і пішли снідати. 

-Ого, бачу ти готувати вмієш. – сказала вона. 

-Я то вмію, але не було з чого. Тому доставка їжі це моє спасіння тут.- сказав я. 

Аріна посміхнулась. 

-Ти розчарована? – запитав я. 

-Звісно ні. Але наступного разу варто буде приготувати щось самим, це буде весело, чесно. – сказала вона. Я усміхнувся і ми приступили до їжі.

Після сніданку я пішов у душ, а коли повернувся, Аріна була схвильована. 

-Що сталось? -запитав я. 

-Влад не відповідає, і батько чомусь не відписує. – сказала вона тривожно. 

Я підійшов до неї, обійняв і сказав:

-Ми поїдемо до тебе і все перевіримо. 

Вона обійняла мене і подякувала. Ми пішли у кімнату та одягнулись. Я взяв кілька пістолетів і поставив їх собі на пояс. 

-Алек, ти думаєш.... – запитала Аріна.

-У нашому світі, Ангеле, буває різне, тому це для перестрахування.- сказав я.

-Ти мені зможеш дати один? – запитала вона. 

Я усміхнувся. 

-Звісно, обирай будь який. -сказав я і відрив їй сумку зі зброєю. 

-Тут у мене звісно не багато, все, що було у машині, але теж непогано. – сказав я.

Аріна усміхнулась і обрала собі один з пістолетів. 

-Хороший вибір. – сказав я. 

Вона вміло його перезарядила та заховала у карман куртки. 

-Ходімо. -сказав я. Вона кивнула мені.

Ми швидко вийшли з будинку та сіли у моєму авто. Вже за кілька хвилин ми були біля особняку Кінгів. Я зупинився, взяв Аріну за руку і поцілував її у губи. 

-Ангеле, щоб не сталось, я з тобою. -сказав я. 

-Дякую. – відповіла вона.

Ми разом зайшли у будинок та не помітили нічого дивного, але гробова тиша насторожила не лише мене. Аріна тихо махнула мені на другий поверх і ми пішли разом туди. Ми підійнялись туди, перевірили всі кімнати і вони були пусті. Потім ми спустились на перший поверх і у вітальні побачили всю сім’ю Кінгів на колінах, зв'язаних та з закритими ротами.

-Тату! Влад! Мамо! – крикнула Аріна і побігла до них.

Я теж почав їм допомагати і ми швидко їх звільнили. 

-Що тут сталось? – запитала Аріна, коли всі були вже вільні. 

- Це все Томас Норман. – сказав брат Аріни і поглянув на мене.

Ми всі знали Нормана, як вбивцю та геноцидника. Він проголосив себе Богом і вирішив всіх винищити з світу мафії. Він полював на наші сім’ї вже давно, і нічого доброго з цього не було. Ми кілька разів його уникали, але пора цьому покласти кінець. 

Я витягнув зброю і сказав: 

-Пора цьому покласти кінець. 

-Я з тобою. – сказав Влад.

-Я теж. – сказала Аріна. 

Я підійшов до неї, обійняв і сказав:

-Ангеле, залишайся тут, на випадок, якщо хтось прийде сюди. Але не встиг я це сказати, як пролунав вибух і вхідні двері просто винесло, а ми всі полягали на землю.

Далі почався хаос. Всі витягнули свою зброю та почали стріляти. Хто у кого, було невідомо. Але одне було зрозуміло, це були люди Нормана і він сам. Перестрілка тривала кілька хвилин, а потім всі замовкли і Норман появився перед нами. Ми всі стали та направили на нього свої пістолети.

-Сілвер, оце так сюрприз. – сказав він мені. 

-Вб'ю двох зайців одним пострілом. 

-Ти спочатку вбий. – сказав я розлючено. 

Норман розсміявся. 

-Ти думаєш, я такий дурний? – запитав він.

-Не просто дурний, а ще й самогубець, раз прийшов сюди. – сказав я.

Норман ще більше розсміявся. 

-Та я тобі голову відстрелю одним пострілом, хлопчисько. – сказав він розлючено.

Я усміхнувся.

Він ні краплі мене не налякав, навпаки, розбудив у мені азарт.

-Норман, я теж можу багато і ти знаєш, хто я такий. Так що краще йди звідси та не повертайся більше. – сказав я злісно.

Він розсміявся знову.

-Поки не вб'ю вас всіх не піду. – сказав він. 

-А ти спочатку вбий! – крикнув я з викликом і наставив на нього пістолет. 

Норман не зволікав і зробив те ж саме. Ми стояли, направивши зброю один на одного, і свердлили один одного поглядом, а потім я почув постріли ззаду і Норман впав на землю.

Це була Аріна. Звідки вона там взялась, невідомо. Потім його люди нам здались і ми думали, що це кінець. Я стояв і дивився на свою сміливу дівчинку, вона була ідеальна, така ніжна і водночас відважна. Така красива, як ніколи. Вона дивилась на мене, а потім почала йти у мою сторону. А я помітив на землі, що Норман рухається і побачив, як він витягнув пістолет.

-Аріна!!! Ні!!! – кричав я і вже летів до неї. Я швидко схопив її та закрив собою, не думаючи ні про що. Я хотів її врятувати.

Потім я почув кілька пострілів і жахливий біль у районі спини та у голові. Чорт, мені що вистрілили у голову? Я відчув, як пекельно мене вражають кулі і як моє тіло стає схоже на мармелад.

Я впав на коліна і лише почув крик Аріни: 

-Алек!!!! АЛЕК!!!! НІ!!!!!

Потім я побачив її обличчя і сказав: 

-Я тебе кохаю, Ангеле...

А далі я не витримав і заплющив очі.

Зникли всі звуки, біль стих і я зрозумів, що це кінець. Я усміхнувся востаннє і поринув у темноту.

Головне, що я її врятував, а решта дрібниці.