Алек
Як тільки літак приземлився в Австралії я вийшов і відчув тепло, котре було таке незвичайне для мене, адже я так звик бути в Україні, що мороз у лютому було звичайне явище. Але не тут, в Австралії. Я усміхнувся і прикрився від сонця.
Вийшовши з аеропорту, я сів у авто, котре мене чекало.
-Доброго дня, містере Сілвер. Радий Вас бачити. – привітався зі мною водій англійською.
-Доброго дня. – відповів я.
-Сер, Ви мене добре розумієте, якщо ні, я можу перейти на російську. – сказав водій. Я усміхнувся.
-Ні, я Вас прекрасно розумію. Я чотири роки служив у Америці. – сказав я.
-Честь маю, сер. – сказав водій.
Я йому кивнув. Він завів авто і ми рушили з місця.
Ми їхали красивими вулицями Сіднея і я з захопленням спостерігав за будівлями, людьми та за автомобілями. Тут було неймовірно красиво, сучасно і дуже спокійно водночас. Я роздивлявся все навкруги, а Ліам, водій, розповідав мені про Сідней, про його історію та про будівлі, котрі цікавили мене найбільше.
Коли ми під’їхали до однієї дуже красивої будівлі Ліам сказав:
-Сер, Ви будете жити тут, це Ваш готель. Я буду щоранку тут на Вас чекати.
Я усміхнувся, вийшов з авто та сказав Ліаму, що скоро буду. Я пройшов у готель, назвав своє ім’я і мене відразу провели до мого номера. Я підійнявся літом на десятий поверх, і знайшов свій номер. Я зайшов і здивувався. Мій номер був дуже сучасний, красивий та неймовірно дорогий. Я поклав свої речі на крісло і почув голос у кімнаті.
-Доброго дня, вітаємо Вас у готелі Four Season. Якщо Вам потрібно буде щось, лише скажіть, і за мить буде у Вас покоївка, котра виконає будь-яке Ваше бажання.
Я усміхнувся.
Готель з системою розумного дому, дуже цікаво та практично.
-Не потрібно нічого, поки. – сказав я.
-Гаразд, сер, приємного Вам відпочинку. – сказав голос у номері.
Я пішов до ванни, прийняв душ і привів себе у порядок після перельоту. Я прийшов у кімнату, одягнувся та вийшов з номером. Мені хотілось відразу братися до справ, а не ледарювати.
Тому і вийшов, сів у авто до Ліама і сказав:
-Відвезіть мене до офісу. -Гаразд, сер.
-Не називайте мене сер, мені не шістдесят. – сказав я. Ліам посміхнувся.
-Просто Алек.
-Гаразд. – сказав він і подивився у дзеркало заднього виду.
-Алек, Ви вперше тут? – запитав Ліам.
-Так і мені тут дуже подобається. – сказав я чесно.
-Сідней неймовірне місто. Ви захочете тут жити, повірте. – сказав він.
А я уважно спостерігав за будівлями та спорудами, котрі дуже мені подобались.
-Ліам, скажіть, а Ваш бос володіє багатьма спорудами тут? – запитав я.
-Так, він основний інвестор всіх будівництв у Австралії. – відповів він.
- Чудово. – сказав я.
Ми їхали ще кілька хвилин, а потім зупинились біля красивої скляної будівлі.
-Ми на місці. Я буду Вас тут чекати. – сказав Ліам.
Я кивнув йому і вийшов з авто.
Я зайшов у красиву будівлю і мене відразу зустрів менеджер.
-Доброго дня, містере Сілвер. Раді Вас бачити. – сказала дівчина ламаною українською.
Вона була красивою, довгі ноги, красиве обличчя і довге біле волосся. Вона посміхнулась мені та закусила губу, а очі її почали сяяти.
Я їй сподобався.
-Доброго дня, Ельза. – відповів я.
-Можете розмовляти англійською, я Вас прекрасно розумію.
-Оу, це чудово. Адже Ваша рідна мова досить складна. – сказала вона фліртуючи зі мною.
Я подивився на неї й сказав:
-Я тут по справі, будь ласка, проведіть мене до містера Фокса.
Усмішка пропала з її обличчя і вона в мить стала серйозна.
Вона мені сподобалась, я б провів з нею ніч, але мені потрібно було б багато випити для цього. Я усміхнувся і пішов за нею. Ми підійшли до ліфта та підійнялись на останній поверх. Ельза повела мене до останньої кімнати.
Вона постукала і запитала:
-Містере Фокс, до вас містер Сілвер, можна?
-Так, так, звісно!!- почув я радісний голос.
Ми зайшли у красивий кабінет і я усміхнувся.
-Алек!!! – сказав Генрі Фокс і йшов до мене з розкритими обіймами.
-Генрі. – сказав я. Він підійшов до мене та обійняв.
Ельза стояла у шоці. Генрі повернувся до неї та сказав строго:
-Чому стоїш, неси найдорожчу випивку, не бачиш, друг мій хороший приїхав!
Ельза прийшла до тями й вибігла з кабінету.
-Друже, скільки літ, скільки зим. – сказав я.
-Ех, брате, життя потріпало нас добре. Але подивись, де ми зараз. – і він показав на неймовірний краєвид з вікна.
Там було видно все місто. І це було просто казково.
-На вершині світу.- сказав я. Генрі усміхнувся.
-А як все починалось, а? -запитав він.
-Ага, з маленького магазину в Барселоні. -сказав я.
-А перед подивись на себе, ти мільйонер.
-Без тебе я б цього не зробив. – сказав він і поплескав мене по спині.
У цей час зайшла Ельза та принесла випивку. Генрі кивнув і вона вийшла. Ми сіли за стіл і він налив дорогий віскі. Ми випили по бокалу і почали говорити про життя.
Генрі Фокс був нашим сусідом у Барселоні та ще тоді, коли ми були дітьми, ми зрозуміли, що будемо друзями. Він був дуже активним, дуже цілеспрямований та неймовірно хорошим. А я був дуже сумним, злим та недобрим. Ми були, як дві протилежності, але Генрі дуже мене підтримував. Він завжди казав, що все буде добре. І так і було. Коли нам було по вісімнадцять Генрі захотів відкрити свій бізнес, маленький магазин у Барселоні. На той час ніхто у нього не вірив і всі казали, що він невдаха і нічого доброго з того не вийде. Ніхто не вірив, крім мене. Я підтримував його і допомагав, як міг.
Магазин Генрі вже за два роки став дуже популярним і інші люди з великих міст почали купувати франшизу на нього, а сам Генрі став мільйонером.
А потім переїхав до Австралії й ми не спілкувались чотири роки, поки я був на війні. І мені пощастило, адже батько саме його мав на увазі, коли говорив, що потрібно розв'язувати питання з основним інвестором. І коли батько мені за це все сказав, я набрав до Генрі й він сказав, що радий був би зустрітись, і що має до мене дуже вигідну пропозицію.
І ось я тут.
#9775 в Любовні романи
#3791 в Сучасний любовний роман
кохання і вірність, кохання і небезпека, ненависть і кохання
Відредаговано: 12.02.2023