Глава 8 Зміни.

Алек

Аріна поцілувала мене коротко і дуже швидко.
Це було дуже дивно і водночас приємно.
Я щойно відчув себе живим, вперше здається за всі роки свого життя.
-З новим роком. – сказала вона ще раз.
-Для чого ти мене поцілувала? – запитав я.
-Традиція така, а ти єдина людина, котру можна було поцілувати. – сказала вона.
Я усміхнувся.
-Тобто, якби тут був якийсь бомж то ти його поцілувала б? – запитав я з насмішкою.
Аріна усміхнулась.
-Не драматизуй. – сказала вона.
-Ок. – погодився я. -Прогуляймось.

Аріна погодилась і ми пройшлись по парку і розмовляли, як старі друзі.
Мені було приємно з нею проводити час, ми дійсно були наче добрі знайомі й це було класно.
Мені давно цього не вистачало.
Ми прогулялись трішки, замерзли, адже на вулиці було мінус вісім десь. І вирішили повертатись назад.

Ми підійшли до входу у парк і Аріна сказала:
-Дякую за святкування.
Я усміхнувся.
-І тобі.
-Ми ще побачимось? – запитала вона.
-Думаю так. – сказав я.
Ми попрощались, як старі друзі й роз’їхались, хто куди.
Я приїхав додому і почував себе добре. У мене в душі не було невизначеності і я радий був, що все розповів Аріні. Я радий був, що ми тепер не вороги.
Я був дуже щасливий, але водночас я відчував пустоту. Неймовірну пустоту у душі, так, наче діру хтось зробив там.
Я проігнорував це відчуття та пішов спати.

Зранку прокинувся і привітав всіх з новим роком.
Я посвяткував разом з сім’єю і новий рік і Різдво.
А потім почались справжні робочі будні.
Я дуже добре розумів, хто я, що повинен робити й для чого.
І я займався цим дуже добре, довго і так, ніби від цього залежало моє життя.
Я проводив зустрічі, підписував угоди та створював союзи, котрі робили мене сильнішим і сильнішим.
Я йшов по головах і не бачив помилування ні у чому і, ні для кого. Я був радий, що можу так робити, я був дуже сильним, як морально, так і фізично.
Це був найкращий вік, найкраща фізична форма і найкращий час для реалізації себе.
Так я і провів весь січень.

Це був дуже важкий місяць, але я отримав те, що хотів.
Я по праву називався тепер володарем всього, я мав дуже багато нерухомості у нас у місті, дуже добре спілкувався з чиновниками, котрі самі приходили до мене і просили про послуги. Я був одним з найкращих бійців і снайперів. Що може бути краще?

Мене поважали всі, хто був у нашому світі. Але я перейшов дорогу одній сім’ї й по іронії долі, це були Кінги.
Я поки налаштовував зв’язки свої, то переманював багатьох «клієнтів» на свою сторону. І багато з них відмовлялись від співпраці з Кінгами. У них справи йшли не дуже добре саме зараз і я був цьому причиною.
Влад Кінг мене ненавидів за це. Підсилав людей до мене, хотів неодноразово мене вбити, але все марно. А я не відбивався, адже знав, що його сестра мені не байдужа.

Так, Аріна була не байдужа мені, але я нічого не робив. Ми кілька разів переписувались, як старі друзі й все. На більше я часу не мав, хоча можливо і не хотів.
Я знав, що вона має хлопця і досить щаслива з ним. Але все одно пустота у моїй душі була нестерпною і мені хотілось її чимось заполонити.
Тому я ходив до клубів, до барів та знімав собі дівчат. Але жодна з них не була такою, як вона. Тому я так і жив, мене це повністю влаштовувало.

Потім, у кінці січня, я поїхав на кілька днів у Іспанію, по роботі, і вирішив там відновити сили, відпочити. Я купував тут нерухомість і вкладав гроші у "бізнес" я влаштовував зустрічі, угоди приймав і відхиляв та розв'язував важливі питання.
Відпочинок мені звісно тільки снився, адже роботи було по горло. Але я знаходив час, щоб прийти на старий пірс і згадати те, як я тут був дитиною.

І в один з таких вечорів я сидів на пірсі й до мене підійшла сестра.
-Привіт, брате. – сказала вона.
-Привіт.
-Чому задумався?
- Не знаю.
-Як справи? – запитала вона.
-Добре, робота добре, ви теж живі й щасливі. – сказав я.
-А як справи з Аріною? – запитала сестра.
Я усміхнувся.
-Все ти знаєш. -сказав я.
-Я ж Сілвер, я мушу все знати. – сказала Алісія. -Ну, то як?
-Ніяк, кілька разів писав їй і все. У неї хлопець є. – сказав я.
-З яких це пір тобі хлопець перепона? – запитала вона.
-Мені не двадцять, маленька, я вже дорослий і поважаю вибір іншої людини. А тим більше такої жінки, як Аріна Кінг. – сказав я.
-А ти впевнений, що вона задоволена своїм вибором? – запитала сестра.
Я подивився на неї здивовано.
-Чому б тоді вона була з ним? – запитав я.
-Може тому, що так вважає правильним, або тим, що їй потрібно. – сказала Алісія.
-Ну, от, ти й відповіла на своє питання. – сказав я.
-Так, але у душі то вона цього не хоче. – сказала сестра. -Ти прекрасно знаєш, що той тюхтій їй не пара у всіх сенсах.

І сестра мала рацію, я слідкував за Аріною час від часу і бачив, як вона поводиться з тим хлопцем, Стасом, здається. Вона вдає з себе нормальну, але Аріна Кінг далеко не нормальна і ніколи такою не була, а тим більше не буде. Вона обманює його і не визнає того, що їй потрібен зовсім інший, протилежний хлопець. Вона хоче бути нормальною з ним, але це все ілюзія. Я це знав вже давно, але нічого з цим не робив.

-Я знаю, але що можу зробити? – запитав я у сестри.
Вона поглянула на мене дуже здивовано.
-Тобі потрібно стати справжнім Алеком Сілвером і почали боротись за те, що важливе для тебе. А не сидіти тут і розмовляти зі мною. І боротись доти, поки не завоюєш її. Адже ти знаєш, що вона варта цього.

Я слухав сестру і розумів, вона права.
Я вже понад місяць часу нічого не робив і не хотів. Але глибоко у душі я дуже хотів, щоб вона була щаслива, а щасливою міг зробити Аріну лише я. Адже я був ідеальним чоловіком для неї. І вона, глибоко у душі, теж це знала.
І я збирався це їй довести.

На наступний же день я відправився назад до України.
Я приїхав та побачив на календарі, що сьогодні було перше лютого.
Чорт, так це сьогодні. Сьогодні той день, коли я можу все змінити.

Сьогодні в Аріни Кінг був день народження, сьогодні їй виповнилося двадцять один і я збирався її привітати.
Я не знав де, не знав з ким і як вона святкує, але я збирався дізнатись і показати їй, хто такий справжній Алек Сілвер.
Я цілий день їздив, шукав їй подарунок і таки знайшов ідеальну річ для цього.
Я приїхав додому і привів себе у порядок.

Я одягнувся у все чорне, навіть сорочку одягнув, мало не вперше у житті й відправився до клубу, де Аріна сьогодні святкуватиме день народження.
Звідки я все знав? Це не так вже і важко було для мене, бандита.

Я просто приставив до Аріни кілька своїх людей і вони повністю докладали мені про її рухи, про її розмови, зустрічі й решту життя. Це було просто.
Тому я вже їхав у своєму авто до місця зустрічі.
Я приїхав, зайшов у клуб і побачив, що там було сьогодні дуже людяно.
Я зняв верхній одяг та віддав його у гардероб.
Я пройшов на другий поверх і побачив компанію, котра святкувала день народження. Це була компанія Аріни, я це знав.
Але так просто прийти й привітати я не хотів. Я хотів, щоб ми були на одинці.
Тому я вирішив поговорити з її подругою.

Я взяв її під руку і привітався:
-Привіт. Мені потрібна твоя допомога.
-Слухай, я можу тебе вирубити з ноги на раз. – сказала дівчина.
-Ой, боюсь, боюсь. – сказав я. -Я теж з твоїх кругів, тому знаю всі трюки. Так що, допоможеш?
-Чому я маю тобі допомагати? – запитала блондинка.
-Ти ж не любиш хлопця своєї найкращої подруги, так? -запитав я.
-Звідки ти знаєш? Ти хто взагалі? – злилась вже Барбі.
-Я Алек Сілвер. – сказав я впевнено.
Блондинка дивилась на мене дуже здивовано.
-Ох, ти ж чорт. – сказала вона. -А ти, еммм, красивий.
-Ага, але мене ескорти вже не цікавлять. – сказав я й оглянув її з ніг до голови.
Вона була одягнута, як проститутка і я знав, що Вікторія точно була нею.
-Ти придурок. – сказала вона.
-Який вже є. Допоможи мені привітати Аріну з днем народження. – сказав я.
-Оу, нічого собі. Сам Сілвер хоче привітати нашу Кінг? – запитала вона.
-Хочу. Адже вона мені не байдужа. – сказав я.
-Я бачу, і ти знаєш, я тобі допоможу. Адже той тюхтій, Стас, зовсім їй не підходить. – сказала вона. -А от ти, зовсім інша справа.
Сказала вона і поглянула на мене дуже радісно.
-Що потрібно робити? -запитала вона.
-Приведи її за п’ять хвилин на дах клубу і все. – сказав я.
-Буде зроблено. – сказала вона.
-Ок. – сказав я і пішов.
Я підійнявся на верх, на дах клубу і чекав там на Аріну.
Я дуже хотів її привітати та показати їй, що я буду боротись за неї.
Я стояв так, щоб підійти до Аріни ззаду і хотів її здивувати.
Як тільки двері на дах відчинились і зайшла Аріна з Вікою, я зрозумів, що у неї все вийшло.
Віка щось сказала Аріні й пішла геть, закривши двері.
-От, сучка! – крикнула Аріна. -І як я маю вибратися звідси? – запитала вона сама у себе.
Я дивився на Аріну і не міг відвести погляду. Вона була прекрасна.
Чорне, пряме, довге волосся, красиве чорне плаття до коліна, макіяж ніжний та неймовірно красивий. А погляд розлючений. Це було дуже привабливо.
Я не знав, як вона відреагує на мене, але вирішив таки довго не ховатися.

Я обережно, дуже тихо підійшов до неї ззаду і закрив їй очі.
Аріна застигла, але не злякалася.
-Хто це? – запитала вона у мене.
А потім я відчув, як вона поклала свої руки мені на руки, як тоді, коли я зробив це вперше.
Я відчув знайоме тепло і сказав їй тихо:
-Довірся мені.
Аріна усміхнулась.
А я повів її до краю будівлі, звідки відкривався неймовірно красивий вигляд на нічне місто.
Я підвів її й забрав руки.
-Відкрий очі. – сказав я.

Вона послухала і відкрила очі, а я усміхнувся.
Аріна дивилась на нічне місто й у її очах був захват.
Я постояв так трішки й сказав їй:
-З днем народження, Ангеле.
Аріна повернулась до мене обличчям та я витягнув коробочку.
Я її відкрив і вона побачила мій подарунок.
-Це мені? – запитала вона.
-Так. – сказав я.
Я витягнув підвіску та допоміг їй її одягнути.
Аріна її відкрила і побачила цитату там всередині: «Тій, хто рятувала мене щодня.»
-Алек, дякую тобі. – сказала вона.
А я стояв неподалік від неї й підійшов ближче.
Я обійняв її за талію і нахилився до її обличчя. Це все я робив мовчки.
Напруга між нами росла і я не міг витримати, я так хотів її поцілувати, що аж боляче було всередині, у душі. Я так хотів, щоб вона була моя. Але вирішив таки довести їй, що я її вартий.
Я обійняв її й підійняв її голову так, щоб вона мене бачила.
-Що ти робиш? – запитала вона у мене.
-Повертаю своє. – сказав я.
А потім я її поцілував.
Але я поцілував її не так просто, як вона мене. А по-справжньому, пристрасно, віддаючи всю душу і всі бажання свої їй.
Я поцілував її й зрозумів, це найправильніша річ у житті. Це те, що мені потрібно.
Я цілував її, але раптом відчув, що вона мене відштовхнула.
-Алек.... це не правильно. У мене є хлопець. – сказала вона.
-Так залиш його, він тебе не вартий. – сказав я впевнено.
І тут я побачив, як Аріна розізлилась.
-А хто вартий ти? -запитала вона злісно.
-Так я. – сказав я впевнено.
-Ти думаєш, що можеш чотири роки не з’являтись, а потім появитись, подарувати надію і зникнути знову майже на місяць, без звістки про себе??? Потім прийти, поцілувати мене і вимагати бути твоєю?! – підвищила голос Аріна.
-Так, можу і буду. – сказав я ще більш впевнено.

Аріна дивилась на мене і розлючено кричала:
-Ні, не можеш! Адже я маю життя і я теж людина!
-Я знаю, тому і прийшов. Я повертаю своє. – сказав я спокійно.
-Ти... ти....ти.... я не твоя.- почала вона.
А я розсміявся.
-Ти смішна, коли злишся. І ти моя. – сказав я.
А вона кипіла від злості.
-Ти самовпевнений, пихатий егоїст! — підійшла вона до мене і вдарила кулаком об груди.
Я майже нічого не відчув і усміхнувся.
-Ти мені теж подобаєшся. – сказав я усміхнено.

Аріна почала далі мене бити, а мені вже не смішно було. Вона вдаряла мене добряче так, все-таки вона вміла це робити й робила професійно. А я ще хотів мати дітей.
Тому я різко взяв її у захват і тримав у кільці своїх рук.
-Ей, шалена, заспокойся. – сказав я.
-Ти не можеш ось так приходити й цілувати мене! Це не правильно! – кричала вона.
Я відпустив її й вона стала навпроти мене.
-Чому? – запитав я.
-Бо я маю життя без тебе. – сказала вона спокійніше.
-Ти сама знаєш, що це ілюзія. А я, це справжнє. – сказав я.
-Алек, будь ласка...- почала вона говорити й опустила очі.

Я підійшов до неї, обійняв і сказав:
-Хочеш ти чи не хочеш, я нікуди не зникну. Я буду поруч, завжди.
-Я не готова до цього. – сказала вона.
-Я знаю, тому даю тобі час. – сказав я і відпустив її. -До зустрічі, Ангел. Бережи себе.
Сказав я і пішов.

Я залишив Аріну у такому стані лише тому, щоб вона зрозуміла, що їй потрібно. І щоб знала, я вже нікуди не дінусь. Я вже твердо вирішив, що доб'юсь її, чого б це мені не коштувало.

Я, щасливий, спустився донизу, сів у автомобіль і хотів їхати додому, але перед тим відвіз Аріну теж додому.
Вона вийшла з клубу за кілька хвилин після мене і я бачив, що вона зовсім не хотіла залишатись тут.
Тому я запропонував їй допомогу і вона погодилась.
Цей вчинок ще раз довів мені, що я роблю все правильно.
Я від'їхав від її будинку дуже радісним.
Приїхавши додому, я налив собі віскі і сів у вітальні біля каміна.
Я сидів і дивився на вогонь, котрий тріскотів на всю кімнату і пив дорогий алкоголь.

Я усміхався, адже сьогодні був чудовий день. Я нарешті зрозумів, що потрібно мені у житті й що для цього потрібно було робити. І я твердо вирішив втілити свій план у дію.
Я покажу Аріні Кінг, хто я такий і що я вартий її.

Я усміхався і радів тому, що придумав.
-Що святкуєш? – запитав у мене батько.
Я обернувся і посміхнувся до нього.
-Кілька дуже вигідних угод підписав і наш дохід зросте у багато разів. Справи йдуть вгору. – сказав я.
Батько загадково усміхнувся.
-Ні, це не пов’язано з роботою. Я можливо старий, але не сліпий. – сказав батько.
Я усміхнувся.
-Ким би вона не була, я радий, що ти щасливий. – сказав батько.
-Вона ще далеко не моя, але буде. – сказав я.
-Правильно, за щастя боротись потрібно. – сказав батько. -Ні в якому разі не здавайся, навіть коли надії не має.
Я усміхнувся.
-Не здамся, я ж Сілвер. – сказав я.

Батько усміхнувся і мовчки пішов.

А я з наступного дня почав робити так, щоб Аріна Кінг була моєю.