Марк, Данило, Майя та Каспер збираються після уроків, в своєму улюбленому місці. Кафе -- Малинова радість. І тут Каспер починає:
-- А ви чули що в тому самому парку якась містика робиться?
Марк -- Ну так, про це все місто гуде, а я в це не вірю.
Майя -- Каспер, ти серйозно? Там вже років п'ять нічого не відбувається.
Данило -- А доречі,я чув щось про таке, і я вирішив провести типу розслідування.
Марк --І що ж ти там побачив? Горки? А ні, Іграшки?
Данило --Ні там все набагато цікавіше, там ті іграшки в яких є якісь механізми, і вони можуть самі ходити.
Каспер -- (відкладає свій коктейль в сторону)
-- Ну а я про що кажу! Там все так моторошно, що там іграшки самі по собі ходять.
Майя -- ви реально в це вірите? Це ж дитячі легенди.
Марк -- (посміхнувся і склав руки на грудях)
-- Дитячі легенди чи ні, а мені вже цікаво. Данило, де ти в загальному знайшов ці фотографії?
Данило (дістав із рюкзака потерту папку й розклав на столі кілька старих знімків)
-- В архіві дідуся. Дивіться самі. Це фото зроблене в ночі, коли парк уже був зачинений. Бачите цю тінь біля механічного ведмедя? Вона рухається проти світла ліхтаря.
Каспер (придивляється ближче, відчуваючи свій молочний коктейль)
-- Ой, мамочки.... А можна я почекаю вас у кафе? Замовлю ще один пиріг?
Майя (перестає посміхатися, бере одне з фото й розглядає його ближче)
-- Почекайте...Це ж не просто тінь. На звроті фото щось написано?
Данило (перевертає знімки)
-- Так,тут є координати та дивна примітка: «Вони прокидаються, коли гасне останній ліхтар. Не заходьте після опівночі»
Марк (з підступною посмішкою)
-- Звучить як виклик! Зустрічаємось біля головної брами парку сьогодні о 23:00
Каспер (зітхає і хапається за голову)
-- Я так і знав...Прощавай мій спокійний сон!